Центральна частина. У нервовій системі, як уже зазначалось, розрізняють дві частини: центральну і периферичну. Центральна частина складається з головного мозку, що лежить у черепі, і спинного мозку, що знаходиться в хребетному каналі.
І головний, і спинний мозок вкриті оболонками. Одна з них дуже багата на кровоносні судини і щільно прилягає до мозку. Судини цієї оболонки проникають всередину нервової тканини. По цих судинах мозкові доставляються поживні речовини і кисень, виносяться з нього продукти розпаду.
У головному і спинному мозку можна розрізнити темно і світло забарвлені ділянки, утворені сірою і білою речовинами.
Сіра речовина складається з тіл нейронів, які сполучені одне з одним короткими, дуже розгалуженими відростками. Сіра речовина лежить або суцільним шаром, наприклад, у корі півкуль, або розкидана острівцями різної величини, що називаються ядрами. Окремі групи нейронів у ядрах утворюють так звані нервові центри. В них відбувається перехід збудження з доцентрових нейронів на відцентрові.
Біла речовина мозку складається з волокон. Центральна (осьова) частина їх утворена довгими нерозгалуженими відростками нейронів, тіла яких лежать у сірій речовині. Волокна утворюють провідні шляхи. Ці шляхи сполучають одну з одною окремі ділянки кори півкуль і ядра, розміщені в головному і спинному мозку. Деякі волокна виходять за межі мозку і входять до складу нервів. Волокна білої речовини і нерви утворюють доцентрові і відцентрові шляхи, які проводять збудження від органів до різних нервових центрів і від центрів в органи.
Периферична частина. Периферична частина нервової системи складається з спинномозкових нервів, черепномозкових нервів і нервових вузлів.
Спинномозкові нерви відходять від спинного мозку і розгалужуються в ділянці тулуба, шиї і кінцівок. Ці нерви є мішаними: вони складаються з доцентрових і відцентрових волокон. По перших — у спинний мозок надходить збудження від рецепторів, по других — збудження проводиться від спинного мозку до різних органів.
Черепномозкові нерви беруть початок від головного мозку і поширюються в ділянці голови і шиї, тільки один з них розгалужується в органах порожнини тіла.
До черепномозкових нервів належать нюховий, зоровий і слуховий, які утворені доцентровими волокнами. Вони проводять збудження у головний мозок від рецепторів органів чуття. Лицевий нерв містить відцентрові волокна. По них проходить збудження від головного мозку до м’язів обличчя і до слинних залоз. Деякі черепномозкові нерви є мішані. Найбільший з них називається блукаючим. Він розгалужується в серці, в легенях, печінці, шлунку, кишечнику, нирках та інших органах. По доцентрових волокнах блукаючого нерва збудження проводиться від рецепторів внутрішніх органів у головний мозок. По його відцентрових волокнах збудження йде від головного мозку до внутрішніх органів і впливає на обмін речовин.
Нервові вузли — це скупчення сполучених між собою тіл нейронів. Вузли розміщуються всередині різних органів або коло них. Два довгих ланцюжки таких вузлів тягнуться по обидва боки хребта. Найбільші вузли, які утворюють сонячне сплетення, лежать у черевній порожнині.
Відцентрові волокна черепно- і спинномозкових нервів поділяються на рухові і вегетативні.
Рухові нервові волокна починаються від рухових центрів спинного і головного мозку і закінчуються в скелетних м язах. Ці волокна проводять збудження, яке викликає скорочення скелетних м’язів.
Вегетативні нервові волокна закінчуються в усіх органах тіла. На своєму шляху ці волокна, на відміну від рухових, проходять через нервові вузли, які лежать в органах або коло них. У вузлах відбувається передача збудження з одного нейрона на другий.
Вегетативні волокна проводять збудження, яке посилює або ослаблює діяльність органів. Ці волокна є і в скелетній мускулатурі. Збудження, яке йде по них, не може викликати скорочення м’язів, але, посилюючи в них обмін речовин, підвищує їх роботу.
Звичайно до органа підходять два вегетативних нерви, які діють на нього протилежно. Так, наприклад, до судин підходять судинорозширювальні і судинозвужувальні нерви. Подразнення перших підвищує живлення органа і посилює його діяльність, подразнення других зменшує живлення органа і ослаблює його роботу. Два нерви розгалужуються і в серці. Подразнення одного з них збільшує кількість і силу серцевих скорочень, подразнення другого зменшує кількість скорочень і ослаблює кожне з них. Така подвійна іннервація органів забезпечує дуже точну регуляцію їх діяльності, бо дія одного нерва перебуває під стримуючим впливом другого.
Pingback: Робота м'язів | Анатомія