Будова органів дихання

Значення органів дихання. Життєдіяльність організму зв’яза­на з постійним витрачанням енергії, яка йде на роботу різних ор­ганів і на зігрівання тіла. Енергія звільняється при розпаді білків, жирів і вуглеводів. Цей розпад супроводиться окисленням, при якому складні молекули органічних речовин приєднують кисень і розщеплюються.

Кисень, необхідний організмові, надходить із зовнішнього се­редовища в органи дихання і звідси доставляється до клітин кров’ю . При розпаді речовин у клітинах утворюється вуглекислий газ, який виноситься кров’ю і виділяється, головним чином, через легені в атмосферне повітря. Отже, значення органів дихання по­лягає в тому, що вони забезпечують газообмін між організмом і зовнішнім середовищем.

Без енергії і кисню, який бере участь у її звільненні, не від­бувається ні одного життєвого процесу. Отже, від діяльності ор­ганів дихання залежить робота всіх органів тіла. Проте органи дихання потребують припливу поживних речовин і винесення про­дуктів розпаду. Тому і діяльність органів дихання залежить в свою чергу від функції органів кровообігу , травлення , виділення.

У процесі дихання встановлюється зв’язок і взаємодія між ор­ганізмом і зовнішнім середовищем. В результаті цієї взаємодії відбуваються різні хімічні перетворення в організмі і змінюється склад повітря навколишнього середовища.

До системи органів дихання належать гортань, трахея, бронхи і легені. У гортань повітря проникає через носову або ротову порожнину і глотку.

Порожнина носа. Порожнина носа складається з пра­вої і лівої половин. Кожна з них поділяється на вузькі носові ходи, поверхня яких вкрита епітелієм . Війки епітелію затримують і своїм рухом виводять назовні пил, який завжди є в атмосферному повітрі.

На поверхні носових ходів є багато кровоносних судин . Кров, що тече по цих судинах, зогріває повітря, яке вдихає людина.

Залози носової порожнини виділяють слиз, який знижує жит­тєдіяльність бактерій у повітрі, що сюди надходить. Це зменшує небезпеку інфекцій для організму. Велике виділення слизу при нежиті (тобто запаленні слизової оболонки носа) є захисною реак­цією проти бактерій, що попали з повітрям.

На стінках носової порожнини є завжди білі кров’яні тільця, що проникають сюди з кровоносних судин. Завдяки своїй фагоцитарній здатності вони знищують велику кількість бактерій.

Отже, повітря, що надходить у легені через носову порожнину, очищається, зогріває­ться і знезаражується. Цього не буває, якщо повітря про­никає в організм через ротову по­рожнину. Ось чому слід завжди дихати через ніс, а не через рот.

Гортань . З носової порожнини повітря проходить у глотку, від якої починається дуже важлива частина дихальної системи — гор­тань. Вона знаходиться на шиї проти останніх шийних хребців. До складу гортані входять кілька хрящів. Найбільший з них, що на­зивається щитовидним, легко про­щупується і на передній поверхні шиї. Над ним є інший великий хрящ — надгортанник. Зчленовуючись один з одним суг­лобами і зв’язками, хрящі гортані приводяться в рух рядом поперечносмугастих м’язів.

Порожнину гортані вистилає слизова оболонка. На бічних стін­ках найвужчого місця порожнини оболонка утворює пару скла­док, між якими знаходиться голосова щілина. У товщі країв скла­док лежать пружні голосові зв’язки. При скороченні м’язів гортані голосові зв’язки напружуються; струмінь повітря, що видихається, приводить їх у коливний рух; при цьому виникає звук голосу.

Отже, гортань є не тільки частиною дихального шляху, але й органом голосу. Проте слід відзначити, що велику роль в утворенні звуків членороздільної мови відіграють язик і порож­нини, що лежать вище гортані,— ротова і носова .

Трахея і бронхи . Пройшовши гортань, повітря попадає в тра­хею. Це трубка близько 10-12 см завдовжки. Скелет трахеї скла­дається з 15-20 неповних хрящових кілець, що лежать одно над одним. Між хрящами, а також між їх вільними кінцями, зверне­ними назад, є сполучнотканинна перетинка, яка містить гладенькі м’язові волокна. Обмежовуючи трахею спереду і з боків, хрящі не дають спадатися її стінкам, підтримують сталим її просвіт. Якби хрящів не було, то навіть невелике натиснення на шию при застібанні коміра кофточки або сорочки переривало б дихання.

Незамкнутість хрящових кілець на задній поверхні трахеї забезпе­чує вільне проходження їжі по стравоходу, який лежить за нею.

Нижній кінець трахеї поділяється на два бронхи. Вони прохо­дять у праву і ліву легені і тут відгалужують від себе гілки, які багаторазово поділяються, утворюючи так зване бронхіальне дерево. Великі бронхи мають у своїх стінках хрящові кільця, дрібні ж позбавлені їх і мають кільцевий м’язовий шар. Найдрібніші бронхи закінчуються легеневими пухирцями, на тонких стінках яких є впинання — комірки, вкриті густою сіткою кровоносних капілярів.

Трахею і бронхи вистилає всередині оболонка, що містить сли­зові залози і вкрита війчастим епітелієм. Рух війок епітелію пере­шкоджає прониканню в легені пилу і дрібнісіньких сторонніх частинок.

Легені. Легені заповнюють майже всю грудну порожнину. Вони складаються з ніжної, пористої тканини, багатої на еластичні волокна. Ця тканина надає легеням надзвичайної пружності.

Зовні легені вкриті сполучнотканинною оболонкою — плеврою . Вона складається з двох листків — один вкриває легені, другий вистилає грудну порожнину. Між обо­ма листками знаходиться плевральна щілина з невеликою кіль­кістю рідини. Рідина змочує поверхні листків, звернені одна до одної, і зводить нанівець тертя між ними; внаслідок цього легені при диханні вільно ковзають по внутрішній стороні грудної по­рожнини.