Функції та особливості шкіри

Основна функція шкіри — захисна. Щільний шар рогових клітин епідермісу непроникний для води (інакш е шкіра, мов губка, усмоктувала б її), він захищає розташовані нижче шари шкіри від впливу шкідливих речовин, механічних по­шкоджень, рятує глибокі шари шкіри від висихан­ня. Наявність у шкірі потових залоз обумовлює її видільну функцію (з потом виходять кінцеві продукти обміну речовин). Сальні залози вироб­ляють шкірне сало, що забезпечує нормальний стан шкірного покриву й волосся, а також має бактерицидну дію. Шкіра забезпечує процес тер­морегуляції. Якщо температура навколишнього середовища висока, кровоносні судини шкіри розширюються, посилюється потовиділення й збільшується тепловіддача. На холоді судини зву­жуються, тепловіддача зменшується. Шкіра бере участь в імунних реакціях, у регуляції водного, сольового, вуглеводного та білкового обмінів.

На долонях і підошвах шкіра грубіша, товстіша й позбавлена волосся, проте нервових закінчень тут набагато більше. Поверхня підошов і долонь добре змащується жиром і зволожується потом. На пальцях рук і ніг, на долонях і підошвах є па­пілярний (сосочковий) візерунок. Навіть від найлегшого дотику до будь-якої поверхні на ній залишається його відбиток. Цей візерунок ніко­ли не повторюється у природі. У кожної людини він особливий. Упродовж життя малюнок шкі­ри не змінюється. Неповторність папілярних візерунків подушечок пальців дає можливість встановити особу, якій вони належать. Це ви­користовується у криміналістиці. За відбитками пальців, залишеними на місці злочину, розшуку­ють злочинців.