Групи крові

Якщо людина втратила забагато крові, їй необ­хідно перелити кров іншої людини. Однак білки крові різних людей відрізняються один від одного. Встановлено, що за складом білків кров людей має чотири різновиди, або чотири групи: 0 (І), А (II), В (III), АВ (IV).

Крім розходження за груповою приналежністю враховують наявність або відсутність у крові ре­зус-фактора — речовини, виявленої в еритроцитах мавпи макака-резус (звідси назва) і більшості лю­дей. Коли резус-фактор є, кров вважається резус-позитивною, коли немає — резус-негативною. У разі переливання резус-негативним особам резус-позитивної крові (і навпаки) можливі імун­ні ускладнення.

Кров , призначену для переливання, заготовлю­ють на станціях переливання крові. Людина, у якої беруть кров, називається донором, а лю­дина, якій її вливають, — реципієнтом. Доно­ром може стати 18-50 років. Узята в донора кров має бути абсо­лютно безпечною. Тому спочатку її досліджують на наявність усіх інфекцій, що передаються че­рез кров, — гепатит, ВІЛ тощо, потім визначають групу крові та резус-фактор. Із узятої крові заго­товлюють окремо еритроцитарну, лейкоцитарну, тромбоцитарну маси й плазму. Отримані части­ни крові (фракції) зберігаються у стерильних флаконах або пластикових мішках. На кожному з них є паспорт, де зазначені дані донора й повна характеристика крові. Безпосередньо перед пе­реливанням визначають сумісність крові донора й реципієнта. Такий подвійний контроль необ­хідний, щоб уникнути будь-якої помилки. Кров є рідкою сполучною тканиною. Введення людині чужої крові по своїй суті аналогічне пересадці органа. Якщо компоненти крові до­нора не підходять реципієнтові, його організм відторгне їх і вони загинуть. Таке ускладнення називається гемолітичним шоком і може при­звести до смерті.

Медичним працівникам постійно не вистачає до­норської крові. Стати донором — громадянський обов’язок кожної здорової людини.

Прокоментувати

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

Scroll To Top