Червоні кров’яні тільця. Кількість червоних кров’яних тілець у крові змінюється залежно від стану організму. В 1 куб. міліметрі крові здорової людини звичайно є їх близько 4,5—5 мільйонів. Якщо всі ці тільця людини скласти в один ряд, це буде ряд на 200 тисяч кілометрів. Ниткою такої довжини можна п’ять раз обмотати земну кулю по екватору.
Червоні кров’яні тільця людини не мають ядра. Живуть вони в середньому близько 130 днів, потім руйнуються в печінці і селезінці. Щосекунди гине приблизно 10 мільйонів червоних тілець.
Значення червоних тілець полягає в тому, що вони переносять кисень. До їх складу входить гемоглобін. Це сполука білка з особливою барвною речовиною, що містить залізо. Гемоглобін дуже легко вступає в реакцію з киснем. Коли кров проходить через легені, гемоглобін утворює нетривку хімічну сполуку з киснем. Кров переносить цю сполуку з легень у тканини, де гемоглобін віддає кисень.
Кров , насичена сполукою гемоглобіну з киснем, називається артеріальною; вона має ясно-червоне забарвлення. Кров , в якій гемоглобін звільнився від кисню, набуває темно-червоного забарвлення і називається венозною. Якщо 2 — 3 куб. см темно-червоної венозної крові тварини налити в пробірку і дуже збовтати її, кров набуває ясно-червоного забарвлення. Це пояснюється сполученням гемоглобіну крові з киснем повітря, яке було в пробірці.
Кисень, принесений червоними кров’яними тільцями в тканини, бере участь у тих процесах, при яких звільняється енергія, необхідна для роботи м’язів, серця, травного каналу і т. д.
Всяка хімічна реакція, в тому числі і реакція сполучення з киснем відбувається тим енергійніше, чим більша поверхня стикання реагуючих тіл. Поверхня речовини певного об’єму залежить від ступеня її подрібненості. Якщо паличку крейди розламати на кілька кусочків, то загальна поверхня цих кусочків буде більша, ніж та, яку мала паличка. Чим більше подрібнити взяту паличку, тим більша буде поверхня крейди. Червоні тільця людини і ссавців багато дрібніші, ніж у риб, земноводних і птахів. Це значить, що одна і та сама кількість гемоглобіну маг у людини більшу поверхню, ніж у нижчих хребетних, а отже, і швидше сполучається з киснем і краще забезпечує ним організм.
Загальна поверхня червоних кров’яних тілець людини за деякими обчисленнями дорівнює 3500 кв. м. На площі такого розміру можна збудувати будинок і завести навколо нього город і сад.
Отже, в людини, у зв’язку з більшою, ніж у тварин, потребою організму в кисні, змінився розмір кров’яних тілець. Це ще один приклад тісного зв’язку між функцією і будовою.
Білі кров’яні тільця. Кількість білих кров’яних тілець коливається від 5 до 8 тисяч в 1 куб. міліметрі крові.
У білих тільцях розрізняють ядро і протоплазму. Протоплазма постійно переливається по відростках, які то випинаються, то втягуються. При цьому білі тільця роблять активні амебоїдні рухи, можуть протискуватися між клітинами судинної стінки і виходити в тканини. В різних органах тіла можна зустріти білі тільця, що пересуваються по міжклітинних просторах.
Значення цих клітин крові з’ясував один з найвидатніших російських вчених І.І.Мечников. Він вперше спостерігав, як білі тільця захоплюють своїми відростками бактерій і перетравлюють їх. І. І. Мечников назвав білі тільця фагоцитами (клітинами-пожирачами), а знищення ними різних частинок — фагоцитозом.
При порізі шкіри в організм можуть проникнути бактерії. Тоді до цього місця збираються цілі полчища білих тілець, які «пожирають» їх і перетравлюють. Навколо поранення виникає запальний процес і утворюється нарив. Якщо бактерії будуть знищені, нарив ліквідується. У гної, що витікає з нього, є багато білих тілець, які загинули в боротьбі з бактеріями.
Куди б у тіло людини не проникли бактерії, зараз же до цього місця збираються білі кров’яні тільця. Це пояснюється тим, що вони хімічно притягуються речовинами, які виділяються бактеріями у процесі їх життєдіяльності.
Білі тільця знищують не тільки бактерій, але й ті клітини, Що руйнуються, іноді вони «пожирають» цілі органи. Так, наприклад, зникає у пуголовка жаби хвіст, що втратив значення для організму.
Білі тільця збираються і біля різних сторонніх тіл, що проникають в організм, наприклад, скупчення їх коло скабки або колючки. Коли нарив прориває, разом з гноєм з тіла виходить і скабка.
Кровотворні органи. На місце червоних кров’яних тілець, що руйнуються, у кров надходять нові, які утворюються з особливих клітин, що мають ядра. Перетворюючись у процесі поділу в червоні тільця, ці клітини втрачають свої ядра. Місцем утворення нових червоних тілець є червоний кістковий мозок, який у дорослих людей заповнює губчасту речовину кісток.
Білі тільця розмножуються поділом, який відбувається в селезінці, в лімфатичних вузлах і в кістковому мозку. Селезінка — це досить великий орган, що лежить у лівому верхньому кутку черевної порожнини. Лімфатичні вузли складаються з невеликих скупчень особливого виду сполучної тканини. Їх багато розкидано по всьому тілу; особливо багато їх у різних западинах (у пахвових ямках, у пахвинній ділянці і т. д.). Органи, в яких утворюються клітини крові, називаються кровотворними.