Home / Нервова система / Рецептори і аналізатори

Рецептори і аналізатори

Рецептори і органи чуття. Рецептори організму поділяються на зовнішні і внутрішні. Зовнішні рецептори сприймають по­дразнення, які діють на організм ззовні (рецептори шкіри, ока, вуха, язика і носової порожнини). Внутрішні рецептори сприй­мають подразнення, що виникають в органах тіла (рецептори серця, легень, кишечника, м’язів).

Значення рецепторів дуже велике. Збудження, що виникає в них, надходить у кору півкуль і сигналізує про всі зміни, які відбуваються в організмі і в зовнішньому середовищі. Це збу­дження є причиною діяльності різних органів. В де­яких випадках збудження, дійшовши до центральної нервової сис­теми, викликає гальмування, яке припиняє або ослаблює діяльність того чи іншого органа.

Під впливом деяких подразників виникає дуже незначний про­цес збудження, який не може викликати рефлекс. Проте постійно виникаючі хвилі слабкого збудження не лишаються байдужими для організму. Вони підтримують збудливість цен­тральної нервової системи на певному рівні. Якщо собаку позба­вити всіх його зовнішніх рецепторів (в органах слуху, зору і т. д.), тобто припинити надходження в головний мозок збудження, то тварина впадає в стан постійного сну. Вона прокидається тільки від почуття голоду і при потребі спорожнити кишечник або сечо­вий міхур.

Специфічність рецепторів. Важливою особливістю рецепторів є їх специфічність, тобто здатність збуджуватися лише від дії стро­го певного подразника. Так, наприклад, рецептори ока збуджу­ються світлом, рецептори вуха — звуком.

У деяких випадках рецептори можуть збуджуватися і не вла­стивими їм подразниками, але відчуття зберігають свою специфіч­ність. Так, наприклад, механічне подразнення рецепторів ока при ушибі голови викликає світлове відчуття («іскри посипалися з очей»). Але для того щоб таке відчуття виникло, удар має бути, досить сильним. Чутливість же ока до специфічного подразника настільки велика, що людина розрізняє в темряві світло свічки, яка знаходиться за 2 км від неї.

Відчуття, що викликаються неспецифічними подразниками, не можуть створити неправильного уявлення про предмет. Це по­яснюється тим, що всяке відчуття, одержуване від подразнення одного органа чуття, перевіряється іншими органами. Так, на­приклад, причини, з яких «іскри посипалися з очей», встановлю­ються на підставі не тільки світлових відчуттів, враховуються і больові відчуття, викликані подразненням рецепторів шкіри, та звукові, які сприймаються рецепторами вуха при ударі. Людина, яка дістала удар по голові, ніколи не скаже, що бачила багаття, яке розсипало іскри.

Вчення І. П. Павлова про аналізатори. Одні подразники (на­приклад, механічні) сприймаються одними рецепторами (шкір­ними), інші (наприклад, звукові) — іншими (слуховими). Отже, при сприйманні подразнень відбувається їх розрізняння, тобто аналіз. Процес збудження, що виник у рецепторах, проводиться по нервових волокнах в ту чи іншу зону кори півкуль. Тут від­бувається тонше розрізняння подразнень; за цими подразненнями визначається, наприклад, форма і твердість предмета, характер його поверхні і т. д.

Органи, які забезпечують сприймання і розрізняння подраз­нень, І. П. Павлов назвав аналізаторами. Кожний аналізатор складається з трьох частин: периферичної, середньої і централь­ної. Периферична частина складається з рецепторів, що сприй­мають подразнення. Середня частина аналізатора, яка називаєть­ся також провідниковою,— це чутливий нерв, який проводить збу­дження, що виникло в рецепторах. Центральну частину утворює та чи інша зона кори великих півкуль мозку. Так, наприклад, зоровий аналізатор складається з зорових рецепторів, що містяться в оці, зорового нерва і зорової зони кори півкуль.

Мозкову кору І. П. Павлов розглядав як величезну аналіза­торну поверхню, яка постійно розпізнає подразнення, що діють на внутрішні і зовнішні рецептори. Результатом цієї аналізатор­ної діяльності кори є відповіді (рефлекси) організму на одержані подразнення.

Comments:

Прокоментувати

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

Scroll To Top