У навколишньому середовищі перебуває безліч мікроорганізмів, чимало яких можуть викликати небезпечні інфекційні хвороби. Але хворіємо ми не так вже й часто, тому що наш організм здатний протистояти проникненню в його внутрішнє середовище хвороботворних бактерій та вірусів. Захисні реакції організму називаються імунітетом . Імунітет поширюється не тільки на хвороботворні мікроорганізми, але й на будь-яки й чужорідний білок, що потрапляє у кров.
Інфекція (зараження) — це проникнення в організм і розмноження у ньому мікробів, що викликають інфекційні хвороби. Інфекцією називають також самого збудника хвороби, процес його проникнення в організм і місце розвитку в організмі (наприклад, кишкова інфекція). Джерела збудників інфекції — хворі люди, свійські та дикі тварини. Від контакту з ними занедужує здорова людина. Віруси грипу, кору, скарлатини, дифтерії тощо виділяються в навколишнє середовище під час кашлю, чихання, розмови і проникають в організм здорової людини через дихальні шляхи разом із вдихуваним повітрям. Однак багатьма кишковими інфекційними хворобами (дизентерією, черевним тифом, холерою тощо) можна заразитися не тільки від хворої людини. Збудники цих захворювань можуть перебувати у питній воді, на продуктах і проникнути в організм через рот («хвороби брудних рук»).
Кровососні комахи (комарі, блохи, воші) — переносники інфекційних захворювань (малярії тощо), збудники яких попадають одразу в кров. Дуже небезпечними інфекційними хворобами (гепатит В, СНІД ) людина, як правило, заражається через нестерильні медичні інструменти або статевим шляхом . Захист організму від будь-якої інфекції забезпечує імунна система. Клітини, що беруть участь в імунних реакціях організму (лімфоцити та ін.), утворюються, розмножуються і дозрівають у кістковому мозку, лімфатичних вузлах і селезінці, звідки потрапляють у кровоносне русло.