Слух

Звукимають хвильову природу. Звукові хви­лі поширюються у повітрі, воді, твердих тілах і сприймаються органом слуху – вухом. Люди­на чує тільки ті звуки, частота яких знаходить­ся у межах від 16 Гц до 20 кГц. Більш низькі час­тоти (інфразвук) і високі (ультразвук) людсько­му вуху недоступні. Слух вважається нормальним, якщо вимовлене пошепки розрізняється на від­стані 6 – 7 м. Звукові хвилі ми вловлюємо своєрід­ним біологічним локатором – вухом.

Будова його досить складна. Вухо поділяється на зовнішнє, середнє й внут­рішнє. Зовнішнім вухом називають вушні рако­вини й зовнішній слухо­вий прохід. У кінці слу­хового проходу, який у дорослої людини має глибину 2,5 см, розта­шована тонка пруж­на мембрана – барабан­на перетинка, за якою розташоване середнє вухо. Воно з’єднане з по­рожниною глотки євстахієвою, або слуховою, трубою. Завдяки ковтальним рухам у зовнішньо­му та середньому вусі врів­новажується атмосферний тиск. У середньо­му вусі є три маленькі слу­хові кісточки – молоточок, коваделко та стремінце (найменша кісточка ор­ганізму), що з’єднані між собою суглобиками. Ру­коятка молоточка зро­щена з барабанною пере­тинкою. Стремінце вставле­не у вікно переддвер’я (вестибюля) внутрішнього вуха. Від переддвер’я відходить схожа на рав­лика завитка. Вона утворена трьома спірально закрученими каналами (має 2,5 завитка), за­повненими рідиною. Середній канал заповне­ний ендолімфою, а два інших – перилімфою. Ка­нали з’єднуються біля верхівки завитки.

У середньому каналі зосереджені рецептори слухового нерва. Крім завитки у внутрішньому вусі є також лабіринт — система півколових кана­лів, розташованих у взаємно перпендикулярних порожнинах. Усі три канали заповнені ендолім­фою і містять дрібні вушні камінчики — отоліти. Зміна положення голови й тіла у просторі викли­кає рух ендолімфи в каналах і обертання війок рецепторних клітин вестибулярного апарату.

Comments:

Прокоментувати

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

Scroll To Top