Стопа

Кістки стопи утворюють три відділи: заплесно, плес­но й фаланги пальців.

Заплесно складається з семи кісток: п’яткова, надп’яткова (таранна), човноподібна, три клиноподібні й ку­боподібна.

П’яткова кістка найбіль­ша серед кісток заплесна, має тіло з суглобовими поверхнями і п’ятковий горб, до якого прикріплюються сухо­жилки м’язів. Суглобова поверхня, що міститься вгорі, з’єднується з суглобо­вою поверхнею надп’яткової (таранної) кістки, а передня кубоподібна суглобова поверхня — з кубоподібною кісткою.

Надп’яткова (таранна) кістка має тіло й головку, на верх­ній поверхні кістки міститься блок надп’яткової кістки. Разом з кістками гомілки вона утворює гомілковостопний суглоб. Головка надп’яткової кістки має опуклу суглобову поверхню для сполучен­ня з човноподібною кісткою.

Човноподібна кістка ззаду має глибоку ямку, якою з’єднується з головкою надп’яткової кістки. Передньою поверхнею вона з’єднується з трьома клиноподібними кістками.

Кубоподібна кістка займає бічну частину дисталь­ного ряду заплесна, має форму куба, з’єднується з п’ятковою та IV—V плесневими кістками.

Клиноподібні кістки — медіальна, бічна й про­міжна займають у заплесні медіальну частину, з’єднуються з чов­ноподібною та I, II, III плесневими кістками.

Гомілковостопний суглоб утворюється кіст­ками гомілки і надп’ятковою (таранною) кісткою. Суглобові по­верхні дистального епіфіза великогомілкової кістки та обох кісто­чок з’єднуються з блоком надп’яткової кістки. Форма суглоба блокоподібна. В суглобі можливі згинання й розгинання навколо фронтальної осі. А при згинанні стопи можливі ще рухи: пронація й супінація. Згинання стопи — це той рух, яким вона опускається донизу, а при розгинанні піднімається й наближається до гомілки. Суглобова сумка гомілковостопного суглоба тоненька і добре роз­тягується. Гомілковостопний суглоб закріплюють міцні зв’язки, які йдуть від гомілки до п’яткової, надп’яткової та човноподібної кісток.

Плесно — це п’ять невеликих трубчастих кіс­ток, кожна з них має основу, тіло й головку. Основою вони з’єдну­ються з клиноподібними й кубоподіб­ною кістками заплесна, а головками — з основними фалангами пальців. Перша кістка плесна коротша, але значно товща за інші.

Пальці стопи мають таку саму бу­дову, як і пальці кисті. І палець складається з двох фаланг — прок­симальної й дистальної, а II, III, IV, V — з трьох фаланг — проксимальної, середньої й дистальної. Пальці стопи значно коротші, особливо IV та V. А І палець довгий і широкий.

Суглоби та зв’язки стопи. Розріз­няють декілька суглобів. Між над­п’ятковою і п’ятковою кістками є надп’ятково-п’ятковий (таранний) суг­лоб, який за формою наближається до   циліндричного.    В утворенні надп’ятково-п’ятково-човноподібного суглоба беруть участь три кістки: п’яткова, надп’яткова й човноподіб­на. За формою цей суглоб близький до  кулястого. Надп’ятково-п’ятковий і надп’ятково-п’ятково-човноподібний суглоби утворюють один комбінований   підтаранний суглоб і функціонують разом. Завдяки цим суглобам здій­снюється відведення, пронація й супінація стопи. Суглоби, що утво­рюються між іншими кістками заплесна, складні, малорухомі, їх можна віднести до амфіартрозів.

Заплесно-плеснові суглоби утворені суглобовими поверхнями основ плеснових кісток та суглобовими поверхнями трьох клиноподібних кісток і кубоподібної кістки. Су­глобову капсулу фіксують тильні та підошовні заплесно-плеснові зв’язки.

Плеснові кістки своїми головками з’єднуються з проксимальни­ми фалангами пальців, утворюють кулясті суглоби, в яких можливе згинання й розгинання, а інші рухи обмежуються добре розвине­ним зв’язковим апаратом. Міжфалангові суглоби стопи, як і кисті, мають блокоподібну форму.

Стопа в цілому. Стопа виконує в основному дві функції: опорну й амортизаційну. Під час стояння опорними точками є п’ятковий горб і головки плеснових кісток. При зміні постави тіла тиск його маси на ці точки змінюється.

Амортизаційна функція стопи перш за все зумовлена її дуговою конструкцією. Розрізняють дві дуги: поздовжню й поперечну, які утворюють склепіння стопи. Причому поздовжня дуга проходить по бічному й медіальному краях стопи. Фактично є дві поздовжніх дуги (склепіння). Найвища точка (над підлогою 5—7 см) міститься на внутрішній дузі — на нижній поверхні головки надп’яткової кіст­ки, а на зовнішній дузі найвища точка (над підлогою 2—3 см) від­повідає нижньому рівню щілини п’ятково-кубоподібного суглоба. Утворення поперечної дуги (склепіння) стопи пов’язане з будовою клиноподібних кісток. Найвища точка цієї дуги збігається з рівнем заплесно-плеснових суглобів.

У зміцненні обох дуг стопи беруть участь підошовні плеснові та міжкісткові зв’язки, підошовний апоневроз та м’язи стопи, які не лише зміцнюють кістки, але й напружують зв’язки, до яких вони частково прикріплюються.

Склепіння стопи формуються в процесі життя людини під впливом стояння, ходіння, бігу, стрибків. Склепіння збільшуються повільно аж до періоду статевого дозрівання. У людей, і передусім у дітей, зі слабкими зв’язками і м’язами стопи, може розвинутися плоскостопість. Іноді вона має професійний характер. Значний вплив на формування склепіння стопи мають фізичні вправи, взуття.

Прокоментувати

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

Scroll To Top