Стопа

Кістки стопи утворюють три відділи: заплесно, плес­но й фаланги пальців.

Заплесно складається з семи кісток: п’яткова, надп’яткова (таранна), човноподібна, три клиноподібні й ку­боподібна.

П’яткова кістка найбіль­ша серед кісток заплесна, має тіло з суглобовими поверхнями і п’ятковий горб, до якого прикріплюються сухо­жилки м’язів. Суглобова поверхня, що міститься вгорі, з’єднується з суглобо­вою поверхнею надп’яткової (таранної) кістки, а передня кубоподібна суглобова поверхня — з кубоподібною кісткою.

Надп’яткова (таранна) кістка має тіло й головку, на верх­ній поверхні кістки міститься блок надп’яткової кістки. Разом з кістками гомілки вона утворює гомілковостопний суглоб. Головка надп’яткової кістки має опуклу суглобову поверхню для сполучен­ня з човноподібною кісткою.

Човноподібна кістка ззаду має глибоку ямку, якою з’єднується з головкою надп’яткової кістки. Передньою поверхнею вона з’єднується з трьома клиноподібними кістками.

Кубоподібна кістка займає бічну частину дисталь­ного ряду заплесна, має форму куба, з’єднується з п’ятковою та IV—V плесневими кістками.

Клиноподібні кістки — медіальна, бічна й про­міжна займають у заплесні медіальну частину, з’єднуються з чов­ноподібною та I, II, III плесневими кістками.

Гомілковостопний суглоб утворюється кіст­ками гомілки і надп’ятковою (таранною) кісткою. Суглобові по­верхні дистального епіфіза великогомілкової кістки та обох кісто­чок з’єднуються з блоком надп’яткової кістки. Форма суглоба блокоподібна. В суглобі можливі згинання й розгинання навколо фронтальної осі. А при згинанні стопи можливі ще рухи: пронація й супінація. Згинання стопи — це той рух, яким вона опускається донизу, а при розгинанні піднімається й наближається до гомілки. Суглобова сумка гомілковостопного суглоба тоненька і добре роз­тягується. Гомілковостопний суглоб закріплюють міцні зв’язки, які йдуть від гомілки до п’яткової, надп’яткової та човноподібної кісток.

Плесно — це п’ять невеликих трубчастих кіс­ток, кожна з них має основу, тіло й головку. Основою вони з’єдну­ються з клиноподібними й кубоподіб­ною кістками заплесна, а головками — з основними фалангами пальців. Перша кістка плесна коротша, але значно товща за інші.

Пальці стопи мають таку саму бу­дову, як і пальці кисті. І палець складається з двох фаланг — прок­симальної й дистальної, а II, III, IV, V — з трьох фаланг — проксимальної, середньої й дистальної. Пальці стопи значно коротші, особливо IV та V. А І палець довгий і широкий.

Суглоби та зв’язки стопи. Розріз­няють декілька суглобів. Між над­п’ятковою і п’ятковою кістками є надп’ятково-п’ятковий (таранний) суг­лоб, який за формою наближається до   циліндричного.    В утворенні надп’ятково-п’ятково-човноподібного суглоба беруть участь три кістки: п’яткова, надп’яткова й човноподіб­на. За формою цей суглоб близький до  кулястого. Надп’ятково-п’ятковий і надп’ятково-п’ятково-човноподібний суглоби утворюють один комбінований   підтаранний суглоб і функціонують разом. Завдяки цим суглобам здій­снюється відведення, пронація й супінація стопи. Суглоби, що утво­рюються між іншими кістками заплесна, складні, малорухомі, їх можна віднести до амфіартрозів.

Заплесно-плеснові суглоби утворені суглобовими поверхнями основ плеснових кісток та суглобовими поверхнями трьох клиноподібних кісток і кубоподібної кістки. Су­глобову капсулу фіксують тильні та підошовні заплесно-плеснові зв’язки.

Плеснові кістки своїми головками з’єднуються з проксимальни­ми фалангами пальців, утворюють кулясті суглоби, в яких можливе згинання й розгинання, а інші рухи обмежуються добре розвине­ним зв’язковим апаратом. Міжфалангові суглоби стопи, як і кисті, мають блокоподібну форму.

Стопа в цілому. Стопа виконує в основному дві функції: опорну й амортизаційну. Під час стояння опорними точками є п’ятковий горб і головки плеснових кісток. При зміні постави тіла тиск його маси на ці точки змінюється.

Амортизаційна функція стопи перш за все зумовлена її дуговою конструкцією. Розрізняють дві дуги: поздовжню й поперечну, які утворюють склепіння стопи. Причому поздовжня дуга проходить по бічному й медіальному краях стопи. Фактично є дві поздовжніх дуги (склепіння). Найвища точка (над підлогою 5—7 см) міститься на внутрішній дузі — на нижній поверхні головки надп’яткової кіст­ки, а на зовнішній дузі найвища точка (над підлогою 2—3 см) від­повідає нижньому рівню щілини п’ятково-кубоподібного суглоба. Утворення поперечної дуги (склепіння) стопи пов’язане з будовою клиноподібних кісток. Найвища точка цієї дуги збігається з рівнем заплесно-плеснових суглобів.

У зміцненні обох дуг стопи беруть участь підошовні плеснові та міжкісткові зв’язки, підошовний апоневроз та м’язи стопи, які не лише зміцнюють кістки, але й напружують зв’язки, до яких вони частково прикріплюються.

Склепіння стопи формуються в процесі життя людини під впливом стояння, ходіння, бігу, стрибків. Склепіння збільшуються повільно аж до періоду статевого дозрівання. У людей, і передусім у дітей, зі слабкими зв’язками і м’язами стопи, може розвинутися плоскостопість. Іноді вона має професійний характер. Значний вплив на формування склепіння стопи мають фізичні вправи, взуття.

Comments:

Прокоментувати

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

Scroll To Top