Будова стовбура. Стовбурова частина головного мозку складається з довгастого мозку, моста, середнього мозку і проміжного мозку.
Довгастий мозок являє собою продовження догори спинного мозку, форму якого він зберігає. По передній і задній поверхнях його, так само як і в спинного мозку, проходять добре виявлені поздовжні борозни.
Вище довгастого мозку лежить відокремлений від нього різкою поперечною борозною міст.
Середній мозок лежить ще вище. На його верхній поверхні добре видно дві пари горбиків чотиригорбкового тіла.
Проміжний мозок займає у стовбурі найвище положення. Від нижньої його поверхні відходить гіпофіз.
Всередині стовбура проходить канал, що подекуди розширяється. Він є продовженням спинномозкового каналу.
Більша частина поверхні стовбура мозку вкрита білою речовиною. Сіра речовина утворює ядра всередині стовбура. Від ядер починаються дванадцять пар черепномозкових нервів.
Функції стовбура. В сірій речовині мозкового стовбура знаходиться уже згаданий дихальний центр. Тут же лежать серцевий і судиноруховий центри, в яких відбувається перехід збудження з різних доцентрових нервів на відцентрові нерви серця і кровоносних судин.
У стовбурі мозку лежать центри ссання, жування, ковтання і виділення травних соків. До цих центрів збудження надходить від рецепторів порожнини рота і глотки. В центрах воно переходить на відцентрові волокна. По одних з цих волокон збудження доходить до м’язів, при скороченні яких відбуваються сисні, жувальні і ковтальні рухи. По інших відцентрових волокнах збудження проводиться до слинних, шлункових, підшлункових залоз, викликаючи їх діяльність.
У стовбурі мозку лежать центри, які регулюють скорочення м’язів, від яких залежать поза людини і всі її рухи.
Дуже важливою частиною мозкового стовбура є ядра, що регулюють обмін речовин: білковий, жировий, вуглеводний, сольовий і водний, теплоутворення, тепловіддачу і потовиділення.
Провідні шляхи. Біла речовина мозкового стовбура складається з нервових волокон. Волокна утворюють провідні шляхи головного мозку, по яких збудження йде як у низхідному, так і у висхідному напрямі. Біля нижнього кінця стовбура вони переходять у провідні шляхи спинного мозку. Ці шляхи сполучають центри стовбура один з одним і з центрами спинного мозку.
За допомогою провідних шляхів, а також черепномозкових і спинномозкових нервів мозковий стовбур сполучається з усіма органами.
По доцентрових волокнах нервів і по висхідних шляхах у центри стовбура завжди надходить збудження від рецепторів усього тіла. У центрах стовбура воно переключається на волокна низхідних шляхів і відцентрових нервів. Дійшовши по цих волокнах до органів, збудження впливає на їх роботу: посилює або ослаблює діяльність серця, розширює або звужує судини, змінює секрецію травних і потових залоз, збільшує або зменшує тепловіддачу, підвищує або знижує обмін речовин у клітинах і т. д.
Всі ці реакції мають характер безумовних рефлексів. З цього виходить, що регуляцію і погодження діяльності органів, пристосування її до змін в організмі і поза ним мозковий стовбур здійснює з самого народження людини. Будова і функції мозочка. Над довгастим мозком, знизу і ззаду великих півкуль, розміщується мозочок.
Поверхня мозочка вкрита сірою речовиною, в глибині лежить біла речовина, яка складається з волокон. Вони сполучають мозочок з іншими відділами центральної нервової системи.
Мозочок відіграє дуже важливу роль у погодженні складних безумовнорефлекторних рухів. У тварин з видаленим мозочком спостерігається розлад рухів: хода стає перевалистою, хиткою, непевною.
Усі ці розлади через деякий час проходять внаслідок того, що неушкоджені частини нервової системи заміщають зниклу діяльність мозочка. В цьому заміщенні проявляється дуже важлива властивість нервової системи — висока пристосовуваність її. Ця пристосовуваність здійснюється за допомогою кори великих півкуль: якщо кору видалити, всі розлади, що характеризують безмозочкову тварину, повертаються.