Переробку поживних речовин, що містяться в їжі, і підготовку їх для засвоєння клітинами здійснюють
спеціалізовані органи, що утворюють травну систему. Вона включає ротову порожнину, глотку, стравохід, шлунок, тонкий і товстий кишечник. У травленні беруть участь також слинні залози, підшлункова залоза та печінка. Вироблювані ними ферменти розщеплюють складні речовини на простіші, які можуть бути засвоєні клітинами. Шлях, що його проходить їжа у процесі травлення, називається травним трактом. Загальна його довжина у дорослої людини становить близько 12 м.
Передній відділ травного тракту представлений ротовою порожниною. Вона починається ротовим отвором і переходить у глотку. У ротову порожнину відкриваються слинні залози, що виробляють слину. Основна її функція — змочування пережованої зубами їжі, знищення хвороботворних мікробів, які можуть виявитися у продуктах харчування, розщеплення крохмалю. За добу виділяється до 1,5 л слини. Перемішування їжі в ротовій порожнині здійснюється язиком і м’язами щік. Пережована й змочена слиною їжа перетворюється на м’яку й слизьку грудку. Скороченнями кореня язика вона проштовхується у глотку. Довжина глотки близько 12 см, найбільша ширина 5 см. Глотка тягнеться від основи черепа до 7-го шийного хребця, де переходить у стравохід. Він являє собою трубку довжиною близько 25 см, що через діафрагму проходить у черевну порожнину й відкривається в шлунок. У шлунку починається перетравлювання їжі. Потім харчова маса просувається у початковий відділ тонкого кишечнику — дванадцятипалу кишку, куди впадають протоки печінки й підшлункової залози. Довжина дванадцятипалої кишки приблизно у 12 разів перевищує товщину великого пальця руки (звідси її назва). Під дією жовчі, яку виробляє печінка, і підшлункового соку, який виробляє підшлункова залоза, у дванадцятипалій кишці перетравлюються жири й інші компоненти їжі. Звідти харчова маса просувається по тонкій кишці, де в основному завершується процес перетворення складних речовин на прості й відбувається активне всмоктування у кров продуктів розщеплення (глюкоза, амінокислоти, гліцерин тощо).
З тонкої кишки невелика частина елементів харчової маси, які не встигли засвоїтися, й вода надходять у товсту кишку, де завершується процес усмоктування. Під дією мікроорганізмів у товстій кишці відбувається розкладання неперетравленої клітковини (вона не піддається дії травних соків) і формування калових мас. Вони накопичуються у прямій кишці (кінцевий відділ товстого кишечника) і через анальний отвір періодично виводяться з організму. Процес травлення пов’язаний з харчовими рефлексами, які є реакцією на безпосереднє подразнення рецепторів порожнини рота, стравоходу, шлунково-кишкового тракту. Так, відділення слини й виділення шлункового соку у відповідь на подразнення рецепторів ротової порожнини є слиновидільним і соковидільним безумовними рефлексами. Існують й умовні харчові рефлекси, що виникають у відповідь на подразники, дія яких раніше збігалася з прийомом їжі.