Регуляція діяльності органів. Всякий рух людини відбувається в результаті скорочення м’язів, яке виникає під впливом збудження. Збудження проводиться до них з головного або спинного мозку по рухових нервах. Різноманітність і складність рухів, їх сила, розмах і тривалість — все це залежить від діяльності нервової системи.
Секрецію слинних залоз викликає збудження, яке приходить до них по нервах з центральної нервової системи. Під впливом цих збуджень залози виділяють різні кількості слини, і вона буває то рідкою, то в’язкою, то з більшим, то з меншим вмістом птіаліну.
Серце може скорочуватися з великою швидкістю і силою або з малою, або навіть зовсім спинитися на якусь мить. Всі ці зміни в діяльності серця відбуваються під впливом нервової системи.
В організмі завжди відбувається перерозподіл крові: працюючі органи дістають її більше, а ті, що перебувають у спокої,— менше. Кількість крові, що протікає через орган, залежить від величини просвіту його судин. А просвіт судин то зменшується, то збільшується під впливом збудження, що приходить по судинорухових нервах з центральної нервової системи.
Робота органів залежить від обміну речовин у їх клітинах. Якщо він підвищується, то кількість енергії, що звільняється, збільшується, і діяльність органа посилюється. При зниженні обміну речовин енергії звільняється менше, і робота органа послаблюється. Обмін речовин у клітинах змінюється від збудження, яке надходить у них по нервах з центральної нервової системи.
З наведених прикладів видно, що нервова система викликає і припиняє діяльність органів, прискорює і посилює її, сповільнює і ослаблює. Інакше кажучи, нервова система регулює діяльність усіх органів.
Погодження діяльності органів. Від посилення або ослаблення функцій одного органа завжди змінюється діяльність і ряду інших органів. При переході від ходьби до бігу збільшується робота скелетних м’язів . Одночасно підвищується діяльність серця і органів дихання, посилюється потовиділення, підвищується тепловіддача. Все це пояснюється тим, що при скороченні м’язів відбувається подразнення рецепторів, які в них знаходяться. Збудження, яке виникло в рецепторах, передається в центральну нервову систему. Звідси збудження йде до серця, дихальної мускулатури, до потових залоз, до м’язового шару кровоносних судин шкіри і викликає відповідні зміни в їх діяльності.
Отже, нервова система не тільки регулює, ай погоджує діяльність окремих органів. Цим нервова система забезпечує єдність організму, його цілісність.
Пристосування діяльності організму до умов середовища. Всі зміни, що відбуваються в організмі, є відповіддю на впливи середовища. Перехід тварини від спокійного пересування до бігу завжди викликається зовнішнім подразником, наприклад, коли тварина бачить ворога, що наближається. Діючи на рецептори органів чуття, подразник викликає в них процес збудження. Збудження передається через центральну нервову систему до м’язів. Це призводить до тих змін у діяльності органів, які були розглянуті вище.
Сприймаючи різні зовнішні подразнення, нервова система пристосовує діяльність організму до змін, які постійно відбуваються навколо нього.
У людини ця функція проходить незмірно складніше, ніж у тварин. По-перше, діяльність її організму змінюється під впливом не тільки природного, але й соціального середовища (суспільства). По-друге, пристосування до умов середовища часто відбувається не шляхом зміни діяльності органів, а внаслідок зміни людиною навколишніх умов. Так, наприклад, людина рідко пристосовується до тих запасів їжі, які є в природі. В процесі трудової діяльності людина збільшує і різноманітить їх за рахунок посіву культурних рослин і розведення свійських тварин.
Отже, значення нервової системи полягає в тому, що вона регулює і погоджує роботу всіх органів, пристосовує її до умов середовища, які постійно змінюються. В результаті діяльності нервової системи створюється єдність організму і умов його існування.
