Home / Нервова система / Зоровий аналізатор

Зоровий аналізатор

Орган зору складається з очного яблука і допоміжних апаратів: м’язів, слізних залоз, повік з віями, брів.

Очне яблуко. Очне яблуко лежить в очній ямці черепа. Воно має форму кулі, вкритої трьома оболонками — білковою, судинною і сітківкою.

Білкова оболонка — крайня зовнішня. Своїм забарвленням вона нагадує білок вареного яйця. Спереду білкова оболонка перехо­дить у безбарвну прозору рогівку, злегка опуклу. Крізь рогівку все­редину очного яблука проникають світлові промені.

Судинна оболонка лежить під білковою. В цій оболонці є багато кровоносних судин, що живлять око. Передня частина судинної оболонки, яка лежить позаду рогівки, називається райдужною оболонкою, або райдужкою. В райдужній оболонці є пігмент, який зумовлює колір очей. В центрі райдужки є отвір, що називається зіницею. При яскравому світлі цей отвір зменшується, в темряві, навпаки, розширюється. Зміна величини отвору відома під назвою зіничного рефлексу. Цей реф­лекс регулює надходження в око світла.

Сітківка — це третя, найбільш внутрішня оболонка. Вона має товщину близько 0,3 мм і вистилає тільки задню половину ока. Сітківка утворена десятьма шарами, які складаються з клітин та їх відростків. Світлочут­ливий   шар сітківки з рецепторами — палич­ками і колбочками — ле­жить у крайній зовніш­ній її частині, зверненій у бік судинної оболонки. Паличок є близько 130 мільйонів, а колбочок — близько 7 мільйонів.

Позаду зіниці лежить прозоре тіло, яке має форму двоякоопуклої лінзи і називається кришталиком.

Уся порожнина очно­го яблука, що лежить позаду кришталика, міс­тить прозору напіврідку масу, яка називається скловидним ті лом.

Допоміжні апарати. До білкової оболонки прикріплюються м’язи, які починаються від стінки очної ямки; ско­рочення їх приводить у рух очне яблуко.

У верхньому,зовніш­ньому кутку очної ямки лежать слізні залози. Сльози постійно зволо­жують поверхню очного яблука, не даючи їй під­сихати. Крім того, вони вбивають деякі бактерії. Надмір сліз стікає по слізно-носовому каналу у порожнину носа.

Очне яблуко захищене спереду двома складками шкіри — по­віками, краї яких вкриті віями. Вії затримують пил.

На межі верхньої повіки і шкіри лоба знаходяться брови. Це шкірні валики, густо вкриті волосками, які відводять від ока на щоку піт, що виділяється на лобі.

Заломлення світла в оці. Коли відбиті від предмета промені проходять через рогівку, кришталик і скловидне тіло, вони за­ломлюються. Внаслідок цього на сітківці утворюється чітке, але зменшене і обернене зобра­ження предмета.

Звичайно око встановлено для розглядання далеких предметів. Тільки вони дають чітке зображення на сітківці. Але в будь-який момент око може перебудуватися на чітке і ясне розріз­нення близьких предметів. Це відбувається внаслідок еластичності свою кривизну.

Під старість, коли еластичність кришталика зменшується, роз­глядати близькі предмети стає важче. Це примушує людину корис­туватися при читанні окулярами. Недостатнє променезаломлення кришталика компенсується двоякоопуклими скельцями.

Найчастішими дефектами зору є далекозорість і короткозорість.

Далекозорість характеризується тим, що людина добре бачить далекі предмети, але не розрізняє близьких, наприклад букв у книжці. Звичайно причиною цього буває мала довжина очного яблука, через що промені від близьких предметів після заломлення в оці сходяться і дають зображення позаду сітківки. Розглядувані предмети здаються туманними і розпливчастими.

Дефект виправляється окулярами з двоякоопуклими скельцями.

Короткозорість — це вада зору, при якій немає ясних зоро­вих відчуттів, коли людина дивиться вдалину, що залежить від надто великої довжини очного яблука. При короткозорості про­мені від далеких предметів після заломлення сходяться попереду сітківки. Короткозорість виправляється окулярами з двояковгнутими скельцями. В різних випадках короткозорості ступінь цієї вгнутості неоднаковий і визначається лікарем. Через це носити чужі окуляри, навіть коли вони здаються кращими, дуже шкідливо. Залежно від вказівок лікаря окуляри треба носити постійно або надівати тільки, коли треба дивитися вда­лину. Порушення цих вимог відбивається на стані зору дуже не­гативно.

Світлосприймальна функція. В паличках є особлива речовина, яка руйнується під впливом світла. Продукти, що при цьому утво­рюються, викликають у паличках збудження. Воно проходить до нервових клітин сітківки. Відростки цих клітин входять до складу волокон зорового нерва, який проводить збудження в мозок.

Місце, де входять у сітківку волокна зорового нерва, позбав­лене паличок і колбочок і тому називається сліпою плямою. На віддалі 3 мм від нього (проти зіниці) є жовта пляма. Тут особливо багато колбочок. Якщо зображення предмета виникає в жовтій плямі, то сприймаються найменші деталі предмета і всі відтінки його кольору.

Сітківка, в якій від світлової енергії виникає нервове збу­дження, являє собою периферичну частину зорового аналізатора. Зорова зона кори півкуль є центральною частиною аналізатора, де   відбувається  найтонший   аналіз властивостей предметів: їх форми, величини, кольору і т. д. Аналіз зорових відчуттів відіграє величезну роль у трудових про­цесах, при читанні, при писанні.

Comments:

Прокоментувати

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

Scroll To Top