Будова клітини

Складові клітин. Більшість клітин людини містить субструктури, які називаються органелами («маленькі органи»); кожна виконує певні функції та переважно більшість з них оточена мембраною. Органели плавають у цитоплазмі — желеподібній речовині, що на 90% складається з води. Клітини також містять ферменти, амінокислоти та інші молекули, потрібні для функціонування клітини.

Ядро . Центр контролю клітини містить гранульовану речовину — хроматин, що складається з ДНК (генетичний матеріал клітин). Ядерце складається з РНК та білків. Ядро оточене оболонкою — двошаровою мембраною з порами.

Центріолі . Поблизу центра клітини розміщені два циліндри, кожен з яких утворений дев’ятьма парами порожнистих трубочок. Центріолі відіграють важливу роль у поділі клітин.

Мітохондрія . Ця органела є енергетичною станцією клітини, де відбувається дихання та розщеплення жирів і вуглеводів, унаслідок чого вивільняється енергія. Внутрішні складки (кристи) містять ферменти, які продукують енергію, що накопичується в хімічних зв’язках аденозитрифосфорної кислоти (АТФ) і забезпечує процеси життєдіяльності клітини.

Ендоплазматична сітка . Ця система трубочок і канальців допомагає транспортувати речовини по клітині. У гранулярній (шорсткій) сітці містяться рибосоми, що беруть участь в утворенні білка. У агранулярній (гладкій) сітці депонується кальцій та синтезуються ліпіди.

Рибосоми . Функція цих маленьких гранулярних структур полягає у синтезі білка.

Апарат Ґольдж і. Безліч плоских замкнених мішечків-цистерн містять маленькі пухирці з білком, які були депоновані з шорсткої(гранулярної) ендоплазматичної сітки. Білки модифікуються у великі міхурці й виводяться з клітини.

Хроматин .

Ядерце .

Мікроворсинки . Клітини, що вистеляють тонкі кишки, мають випини, які збільшують площу їхньої поверхні для ліпшого всмоктування.

Лізосоми . Потужні ферменти цієї органели розщеплюють небезпечні речовини, що потрапили в клітину, наприклад бактерії, а також інші небажані субстанції та відпрацьовані органели. Розщеплені продукти виводяться через клітинну мембрану.

Клітинна мембрана . Мембрана обмежує вміст клітини і регулює надходження речовин та із клітини.

Вакуоля . Цей мішечок транспортує та зберігає поглинуті матеріали, шлаки і воду.

Везикула . Ці міхурці містять різноманітні субстанції, зокрема ферменти, що продукують клітиною, і виводять їх через мембрану клітини.

Пероксисома . Це ферменти, які окиснюють деякі з речовин клітини.

Цитоскелет . Внутрішній каркас клітини складається з двох основних структур. Філаменти є опорою усіх клітин, зберігають форму клітини та подекуди зв’язані з плазматичною мембраною. Порожнисті мікротрубочки забезпечують проходження субстанцій через водянисту цитоплазму клітини.

Механізми транспорту
Клітинна мембрана регулює надходження та виведення речовин з клітини. Однак вона пропускає лише певні речовини, тому її називають селективним фільтром. Клітинні мембрани можуть містити декілька видів білкових рецепторів, кожний з яких реагує на специфічну молекулу. Деякі мембранні білки пов’язані між собою, утворюючи міжклітинні зв’язки.

Дифузія — рух молекул з ділянок високої концентрації до ділянок низької концентрації речовини. Переважно відбувається в газах або рідинах.

Полегшена дифузія . Білок-переносник тимчасово зв’язується з великими молекулами за межами клітини, наприклад, з глюкозою. Змінивши свою форму, він проникає всередину клітини. Кожна речовина транспортується специфічними переносниками.

Активний транспорт . Транспорт речовин зі середовища з низькою концентрацією здійснюється за допомогою енергії гідролізу АТФ. Молекули зв’зуються з рецепторами на мембрані клітини і сприяють зміні форми білка. Під час транспортування через канал молекули стискаються і виштовхуються.