У
таламусі
(згір’я) розрізняють близько 40 ядер — скупчень тіл нейронів. Із функціональної точки зору розрізняють специфічні та неспецифічні ядра.
Специфічні ядра, чутливі. До них надходить сенсорна інформація від рецепторів по чутливих висхідних шляхах і обробляється тут, перш ніж досягти кори великих півкуль. Єдиний чутливий тракт проходить «транзитом» через таламус до кори — це шлях нюхової чутливості . Таламус образно називають колектором чутливості .
Неспецифічні ядра згір’я — це ядра ретикулярної формації. Від них відходять висхідні шляхи, які віялоподібно закінчуються на нейронах різних відділів кори, підвищуючи їхню збудливість. Ушкодження неспецифічних ядер таламуса призводить до порушень свідомості.
У метаталамусі (зазгір’я) група специфічних ядер утворює медіальні та латеральні колінчасті тіла. Нейрони медіального тіла сприймають і опрацьовують звукову інформацію від слухових ядер довгастого і середнього мозку . Тут локалізуюється підкірковий центр слуху . Латеральні колінчасті тіла є підкірковими центрами зору .
Гіпоталамус (підзгір’я) складається із скупчення ядер, що являють собою вищі підкіркові вегетативні центри, які регулюють функції всіх внутрішніх органів і сталість внутрішнього середовища організму.
В експерименті, подразнюючи ядра задньої частини гіпоталамуса, одержують ефекти активації симпатичної нервової системи : підвищується артеріальний тиск, прискорюється і посилюється діяльність серця, частішим стає дихання , збільшується легенева вентиляція в результаті розширення бронхів; пригнічується моторика, секреція і всмоктування в шлунково-кишковому тракті, збільшується рівень глюкози в крові , підвищується обмін речовин і енергії.
При подразненні ядер передньої частини гіпоталамуса спостерігаються протилежні ефекти, характерні для парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи .
У середній ділянці гіпоталамуса локалізуються хемочутливі нейрони, які сприймають зміни осмотичного тиску, концентрації глюкози, температури тіла, крові та ліквору III шлуночка. Вони ніби «стежать» за станом внутрішнього середовища організму. Таким чином підзгір’я регулює гомеостаз внутрішнього середовища.
Гіпоталамус регулює всі види обміну речовин, температуру тіла, функції ендокринних залоз, діяльність всіх систем — серцево-судинної, дихальної, травної, сечостатевої.
У гіпоталамусі розміщені центри, пов’язані з поведінковими реакціями: статевими, оборонними та ін.
Гіпоталамус регулює емоційну поведінку . Відомі класичні досліди з самоподразненням. У задню частину гіпоталамуса щура вживлювали електроди. При натисканні твариною на педаль замикалось електричне коло і електроди подразнювали його центри. Щур годинами не відходив від педальки, весь час натискав на неї, при цьому забував навіть про їжу. Ці ділянки підзгір’я названі «центрами задоволення».
У гіпоталамусі розміщені центри насичення, голоду, спраги. Підзгір’я бере участь у процесах сну, бадьорості і безпосередньо пов’язане з ендокринною системою. Нейросекреторні нейрони задньої частини гіпоталамуса виробляють гормони: антидіуретичний, що регулює водно-сольовий обмін, і окситоцин, що регулює скорочення матки і функцію молочних залоз. У передній частині гіпоталамуса виробляються попередники гормонів передньої частки гіпофіза .
