Тазова кістка до 16 років складається з окремих кісток: клубової, лобкової та сідничної. Після 16 років вони зростаються своїми тілами і в цьому місці формують кульшову суглобову западину, куди входить головка стегнової кістки.
Клубова кістка складається з тіла і крила. Крило розширене й обернене вгору, закінчується гребенем. На гребені спереду є передні верхня та нижня кості, а ззаду — задні верхня та нижня ості. На тазовій поверхні крила є заглибина, що має назву клубової ямки. Позаду від неї знаходиться вушкоподібна суглобова поверхня для зчленування з однойменною поверхнею крижової кістки. На зовнішній поверхні крила розташовані сідничні лінії — місця прикріплення сідничних м’язів. Крило від тіла відмежовується дугоподібною лінією.
Сіднича кістка має тіло і гілку, яка потовщується й утворює сідничний горб. Вище від горба знаходиться сіднича ость. Над остю розрізняють велику сідничу вирізку, а під остю — малу сідничу вирізку.
У лобковій кістці розрізняють тіло, верхню та нижню гілки. У тому місці, де гілки переходять одна в одну, утворюється суглобова поверхня лобкового симфізу. Тіла всіх цих трьох кісток, гілки сідничої та лобкової кісток обмежовують затульний отвір.
Кістки тазового пояса з’єднані ззаду з крижовою кісткою малорухомим парним крижово-клубовим суглобом, плоским за формою. Він утворений вушкоподібними поверхнями крижової і клубової кісток. Спереду утворюється непарний напівсуглоб — лобковий симфіз. У ньому лобкові кістки з’єднані між собою за допомогою хряща, у товщі якого є невелика щілина, заповнена рідиною. До власних зв’язок таза належать крижово-горбова та крижово-остиста. Вони замикають сідничі вирізки, внаслідок чого утворюються малий та великий сідничні отвори. Через ці отвори проходять м’язи , судини та нерви.