Причини руху крові і лімфи. При порізі великої артерії кров б’є фонтаном, з ушкодженої вени вона витікає повільною струминою. Це пояснюється тим, що тиск крові в аорті дорівнює 115 — 130 мм ртутного стовпа, в міру галуження аорти він поступово спадає і в дуже дрібних артеріях становить 70-80 мм, а в капілярах навіть 20-40 мм. Вени мають ще менший кров’яний тиск, а в тих частинах порожнистих вен, які знаходяться в грудній порожнині, тиск стає навіть нижчий, ніж атмосферний.
Поступове зменшення кров’яного тиску в міру розгалуження судин зумовлюється дедалі більшим опором, який чинять їх стінки течії крові (внаслідок тертя об них частинок крові). Неоднаковий тиск крові в різних судинах є основною причиною, яка зумовлює рух її по всій кровоносній системі.
Кров надходить в артерії періодично — під час скорочень серця, але тече по них безперервною струминою. Це пояснюється пружністю стінок аорти і артерій. Кожна порція крові, що надходить в аорту, розтягує її стінки. За час загальної паузи серця стінки аорти, внаслідок своєї пружності, стискаються і тиснуть на кров, примушуючи її просуватися далі.
Періодичні розширення аорти під час надходження в неї крові з серця хвилями розходяться по всіх артеріях. Ці хвилі називаються пульсовими, або просто пульсом. У місцях, де артерії лежать на кістці і проходять безпосередньо під шкірою (променева і вискова артерії, артерії стопи), пульс можна промацати, а в деяких людей і бачити. Лікарі лічать пульсові удари, щоб визначити кількість скорочень серця за хвилину.
Рух лімфи, так само як і рух крові, виникає внаслідок різниці тиску в різних частинах лімфатичної системи.
Швидкість течії крові. Якщо порівняти окремо взяті суми діаметрів усіх артерій, вен і капілярів тіла, то
виявиться, що русло вен у два рази, а русло капілярів у сотні раз ширше, ніж русло артерій. Чим ширше русло судин, тим повільніше проходить по них кров. Швидкість її течії велика у великих артеріях (до 50 см на секунду), багато менша у великих венах (до 20 см на секунду) і зовсім незначна в капілярах (близько 0,5 см на секунду).
Рух крові в судинах можна порівняти з рухом води в річці: коли русло звужується, швидкість течії збільшується; в широких місцях, навпаки, швидкість зменшується.
Велика швидкість течії крові в артеріях зумовлює її швидке пересування по організму і нормальне забезпечення органів киснем та поживними речовинами. Мала швидкість течії в капілярах, які мають довжину всього 0,5 мм, забезпечує достатній час для проходження цих речовин у тканинну рідину, яка оточує клітини.
Перерозподіл крові в організмі. Різні органи тіла можуть діставати то більше, то менше крові навіть у тому разі, якщо діяльність серця не змінюється. Так, при фізичній праці різко посилюється кровопостачання м’язів, що збільшує їх працездатність.
А кількість крові, що протікає, наприклад у кишечнику, в цей час зменшується. Після ситного обіду травний апарат, який підвищує свою діяльність, забезпечується більшою кількістю крові, ніж головний мозок, який перебуває в стані відносного спокою.
Кровопостачання органа залежить від стану в ньому кровоносних судин. Якщо вони розширюються, кількість крові, що проходить через орган, збільшується. При звуженні судин кровопостачання органа зменшується. Так, наприклад, в скелетному м’язі, що посилено скорочується, кількість розширених і заповнених кров’ю капілярів у 100 раз більша, ніж у м’язі, який перебуває в стані спокою.
Перерозподіл крові, який завжди відбувається в організмі, має дуже істотне значення: при незмінній загальній кількості крові він забезпечує посилене постачання її всім працюючим органам.
Нервові і гуморальні впливи на величину просвіту судин. До гладеньких м’язів, які утворюють середній шар у стінках артерій і вен, підходять відцентрові судинорухові нерви. Ці нерви бувають двох родів: судинозвужувальні і судинорозширювальні. Від подразнення судинозвужувальних нервів м’язи скорочуються і судини звужуються. Подразнення судинорозширювальних нервів призводить до розслаблення м’язів і розширення судин.
Капіляри, стінки яких складаються тільки з епітеліальних клітин, теж можуть змінювати свій просвіт під впливом нервових збуджень.
Нервове збудження, що йде від рецепторів внутрішніх органів у головний мозок, може тут, як ми вже говорили, переходити на різні відцентрові нерви, в тому числі і на судинорозширювальні і судинозвужувальні.
Отже, діаметр судин збільшується і зменшується рефлекторно.
Рефлекторні зміни просвіту судин постійно відбуваються при збудженні рецепторів, які сприймають різні впливи зовнішнього середовища. Особливо це помітно на обличчі, почервоніння (розширення судин) і збліднення (звуження судин) якого зумовлюється, наприклад, змінами температури повітря.
Судини можуть розширюватися і звужуватися також під впливом речовин, що надходять у кров з різних органів. Адреналін, про який уже говорилось, викликає звуження артерій. Під впливом інших речовин, зокрема тих, що утворюються в м’язах при їх скороченні, кровоносні судини розширюються.
Посилення роботи серця збільшує надходження крові в судини. Розширення судин в тих органах, що працюють, і звуження в органах, що не працюють, забезпечує спрямування крові саме в ті місця, де найбільш потрібні поживні речовини і кисень.