У перекладі з латини «лімфа» означає «чиста вода». Ця безбарвна, схожа на воду рідина є частиною тканинної рідини, що потрапила до системи сліпо замкнених дрібних капілярів лімфатичної системи. На відміну від плазми крові лімфа містить значно менше білків. їхні великі молекули не потрапляють до тканинної рідини, тому що не можуть проникнути крізь стінки кровоносних судин. Головна функція лімфи — підтримка сталості внутрішнього середовища організму (гомеостазу) навіть за значного зовнішнього впливу. Тому між кров’ю, тканинною рідиною та лімфою відбувається постійна циркуляція. У разі зневоднення організму резерви води, що містяться у лімфі, надходять до кровоносних судин, щоб розбавити загуслу кров.
Лімфатичні капіляри, з’єднуючись між собою, утворюють великі лімфатичні судини, щільна мережа яких пронизує все тіло людини. Завдяки клапанам у судинах лімфа тече тільки в одному напрямку. У місцях з’єднання лімфатичних судин утворюються лімфатичні вузли, найбільші скупчення яких розташовані під пахвами, на шиї та в паху. У лімфатичних вузлах утворюються лімфоцити (різновид лейкоцитів), що захищають організм від проникнення інфекції . У результаті «сутички» лімфоцитів з мікробами лімфатичні вузли розпухають і стають болючими. Таке явище спостерігається, наприклад, під час ангіни, коли запалюються шийні лімфатичні вузли (гланди). Найбільші лімфатичні судини зливаються у лімфатичні стовбури, що впадають у лімфатичні протоки — праву та грудну. Права протока збирає лімфу з правої половини голови, правої руки й правої верхньої частини тулуба, грудна протока — із решти частин тіла. Зібрана лімфа потрапляє до верхньої порожнистої вени, тобто повертається до кровоносної системи. За добу в кров надходить до 2 л лімфи.