Сукупність нервових клітин, які розташовані в певних відділах центральної нервової системи і регулюють одну й ту ж функцію організму, називається нервовим центром. Наприклад, дихальний, слиновидільний, сечостатевий та інші центри. Нервові клітини в центрі об’єднуються через синапси.
Однобічне проведення збудження. У нервовому центрі розвиваються процеси збудження (якщо інформація проходить через збуджувальні синапси) і гальмування. Збудження передається лише в одному напрямку від пре- до субсинаптичної мембрани, що пояснюється рухом медіатора із синаптичної бляшки.
Трансформація ритму збудження. Нервові центри здатні змінювати ритм імпульсів, які приходять до них. Ця властивість називається трансформацією ритму збуджень. Нервовий центр ніколи не посилає по нервах на периферію до робочого органа один імпульс збудження. Завжди надсилається цілий ряд імпульсів, що йдуть один за одним з частотою від 50 до 200 за секунду. Цим можна пояснити той факт, що скелетні м’язи в організмі скорочуються завжди тетанічно.
Сумація збудження. Наступною особливістю нервових центрів є явище сумації збудження в них, відкрите І.М. Сєченовим. Якщо нанести на рецептор (наприклад, на шкірі) поодиноке допорогове подразнення, то збудження в нервовому центрі не виникає і, відповідно, не буде проявлятись діяльність робочого органа. Якщо ж нанести швидко декілька послідовних допорогових подразнень або кілька одночасно діючих допорогових подразнень, але з різних рецепторних полів, то в нервовому центрі розвинеться збудження і внаслідок цього розпочнеться діяльність робочого органа. Це явище отримало назву сумації збудження.
Сумація пояснюється тим, що кожне збудження, яке поступило в нервовий центр, підвищує збудливість нервового центру. Наступні подразнення надходять в період підвищеної збудливості і, сумуючись, стають достатніми для виникнення збудження нервового центру.
Втомлюваність нервових центрів. Нервовий центр дуже швидко втомлюється, на відміну від нервів, які практично не відчувають втоми. Ця властивість була виявлена експериментально М.Є. Введенським. При подразненні нерва, що йде до нервового центру (нерв доцентровий), через 10-40 секунд спостерігали послаблення і повне припинення скорочення м’яза, регульованого цим центром. Переносячи подразнення на сусідній доцентровий нерв, М.Є. Введенський спостерігав появу скорочень. Це говорить про те, що втомлюваність настає саме в нервовому центрі.
Нервові центри надзвичайно чутливі до нестачі кисню — гіпоксії. Вони найбільше в організмі потребують кисню: 100 г головного мозку собаки за 1 хвилину використовує 10 мл кисню, а така ж кількість печінки — в 10 разів менше, м’язів — у 22 рази менше.
Гіпоксія швидко призводить до зниження збудливості, а потім до загибелі нейроцитів. Діяльність нервових центрів, таким чином, залежить від нормального мозкового кровообігу. При його порушенні втрачається збудливість нервових клітин, людина втрачає свідомість.
Змінюють збудливість нервових центрів і нервові отрути, що діють переважно на мозок . Наприклад, стрихнін, який підвищує збудливість нейроцитів. Якщо в лімфатичний мішок жаби ввести стрихнін, то навіть стук по столу, на якому вона лежить, викликає у неї судоми.
Нервовими отрутами є і наркотичні речовини, алкоголь, хлороформ, ефір та ін. Вони викликають спочатку підвищення, а потім різке пригнічення збудливості нервових центрів, особливо великих півкуль.
