В онтогенезі людини розрізняють два основних періоди розвитку: внутрішньоутробний (пренатальний) і позаутробний (постнатальний). Своєю чергою у внутрішньоутробному періоді виділяють ембріональний (зародковий) і плідний. Ембріональний період характеризується розвитком зародка.
Зародок утворюється внаслідок запліднення — злиття чоловічої статевої клітини, або сперматозоїда, з жіночою — яйцеклітиною. В акті запліднення від жіночого організму бере участь одна яйцеклітина (дуже рідко — дві або більше), а від чоловічого — до 100 млн і більше сперматозоїдів. Запліднення відбувається в маткових (фаллопієвих) трубах, де кожний сперматозоїд може потенційно дати початок новому організмові, але в яйцеклітину проникає тільки один, найжиттєздатніший.
Після проникнення головки сперматозоїда в яйцеклітину відбувається злиття ядер чоловічої та жіночої статевих клітин, внаслідок чого утворюється якісно нова одноклітинна структура — зигото. Відразу ж після цього розпочинається процес дроблення — поділ заплідненої яйцеклітини на дві дочірні (бластомери). Це і є початком життя нового організму. Через 10 годин після першого поділу настає другий поділ, при цьому утворюються чотири бластомери. Поділ клітин відбувається постійно, їх число збільшується в геометричній прогресії. До кінця першого тижня розвитку їх стає сто. Зародок являє собою невеликий пухирець — бластулу — з порожниною всередині, поділ клітин на цій стадії триває, відбувається накопичення кліткового матеріалу.
На початку другого тижня внутрішньоутробного розвитку зародок імплантується у слизову оболонку матки. Встановлюється тісний зв’язок материнського організму з зародком, живлення якого здійснюється через кровоносну систему материнського організму. Кількісне накопичення кліткового матеріалу зародком веде до появи нової якості й починається утворення кліткових пластинок. На цій стадії розвитку зародок дістав назву гаструли. Частина стінки бластули впинається всередину зародкового пухирця. Клітини переміщуються так, що утворюються три зародкових листки: ектодерма, ентодерма й мезодерма. Кожен із трьох зародкових листків має свої властивості — як морфологічні, так і функціональні, що дістали назву диференціювання шарів клітин.
Ектодерма — зовнішня оболонка зародка, в процесі розвитку з неї утворюється епітеліальна тканина шкіри та її похідні.
Ентодерма — внутрішня оболонка зародка, що вистилає кишкову трубку — майбутній травний канал, з неї утворюються епітелій кишок, травні залози, епітелій дихальної системи. З мезодерми розвиваються всі види сполучної, м’язової, хрящова та кісткова тканини, кров і кровотворні органи.
Розвиток зародка характерний тим, що у нього формуються так звані провізорні органи, які виконують тимчасово допоміжну роль. Вони виникли з позазародкового клітинного матеріалу, в якому теж розглядають ектодерму, ентодерму й мезодерму. Позазародковий клітинний матеріал інтенсивно розвивається в перший період ембріогенезу. З нього утворюється амніотичний пухирець — первинне зовнішнє середовище організму і жовтковий пухирець, який виконує функцію живлення.
Перший період розвитку — стадія бластули — накопичення кліткового матеріалу, другий — стадія гаструли — початковий період гістогенезу ( histes — тканина, henesis — розвиток).
З третього тижня внутрішньоутробного розвитку починається зародження осьових органів: хорди, нервової трубки та сомітів мезодерми. Хорда являє собою первинний скелет тулуба у вигляді кліткового тяжа. Пізніше вона зникає й на її місці формується хребетний стовп. Нервова трубка та бічні гангліозні пластинки утворюються з клітин ектодерми. Це основа майбутньої нервової системи. Дорзальна частина мезодерми складається з сомітів — первинних сегментів тіла. З мезодерми вистеляються клітини мезенхіми — зародкової сполучної тканини.
Соміти диференціюються на склеротоми, дерматоми і міотоми. Зі склеротоміє розвивається кісткова та хрящова тканини; дерматоми дають початок сполучнотканинному шару
шкіри
; з міотомів формуються скелетні м’язи.
З вентральної несегментованої частини мезодерми утворюються тонкі пластинки мезотелію, який вистилає грудну і черевну порожнини тіла.
Наприкінці першого місяця внутрішньоутробного розвитку вже сформовані зачатки всіх тканин: епітеліальних, які утворюються з екто- й ентодерми, сполучної, м’язової та нервової.
З другого місяця внутрішньоутробного розвитку утворюються майже всі органи систем і апаратів зародка, що розвивається. Цей період дістав назву органогенезу. Кінець другого місяця характеризується формуванням зовнішніх форм голови, тулуба, кінцівок.
Починаючи з третього місяця розвитку спостерігається інтенсивний ріст усіх органів та окремих частин тіла зародка.