Розвиток зародка

Статеві клітини. Розмноження людини, як і більшості живих істот, відбувається за допомогою статевих клітин, які розвиваються в статевих залозах: яєчниках у жінок і в сім’яниках у чоловіків.

Яєчник міститься в порожнині таза. Яйцеві клітини дозріва­ють у ньому періодично: через кожні 28 днів — одна. Це найбіль­ші клітини організму: їх діаметр дорівнює 0,2 мм. Яйцеклітина складається з протоплазми і ядра. Зовні яйцеклітина вкри­та тонкою ворсинчастою оболонкою, яка полегшує прикріплення її до стінки матки — органа, в якому розвивається зародок.

Сперматозоїди, що розвиваються в сім’яниках, відрізняються від яйцевих клітин значно меншими розмірами. У сперматозоїді розрізняють головку, яка являє собою ядро клітини, шийку і хвіст. Загальна довжина цієї витягнутої клітини — 7 мікронів. Форма сперматозоїда якнайкраще пристосована до пересування в рідинному середовищі. За допомогою свого хвоста він може пере­суватися з швидкістю 2—3 мм на секунду.

Запліднення . Дозріла яйцева клітина попадає в протоку яєч­ника — яйцепровід. Сюди проникають і сперматозоїди. При зу­стрічі з яйцем сперматозоїд зливається з ним, тобто відбувається запліднення.

Яйце і сперматозоїд є продук­тами життєдіяльності двох орга­нізмів, які розвивалися в неод­накових умовах. Внаслідок цього речовини, що утворюють чоло­вічу і жіночу статеві клітини, відрізняються одна від одної. Запліднення являє собою склад­ний фізіологічний процес. В результаті запліднення виникає якісно нова клітина. З неї роз­вивається організм, який може мати властивості батька, матері і більш далеких предків.

Розвиток органів. Як і у тва­рин, розвиток людського зародка починається з процесу дробіння заплідненого яйця, яке шляхом повторних складних поділів дає все більшу й більшу кількість клітин. Ці клітини утворюють три шари, що називаються зародковими листками. З них формуються різні тканини і органи. У людини, як і у хребетних тварин, із-зовнішнього зародкового листа розвиваються покриви, нервова система і органи чуття; з внутрішнього — травна система з її залозами і органи дихання; з середнього зародкового листка утворюються скелет, м’язи, органи кровообігу, виділення і розмноження.

На початку розвитку зародок людини має таку велику схо­жість із зародками великих хребетних тварин, що тільки при найпильнішому вивченні можна відрізнити їх один від одного. Найдовше зародок людини зберігає схожість із зародками людино­подібних мавп.

Запліднення, дробіння яйця, закладання зародкових листків утворення органів, яке завжди відбувається так, як і в тварин, нарешті, схожість у зовнішньому вигляді зародків людини і тва­рин — все це свідчить про те, що людина в своєму історичному розвитку походить від тваринних предків.

Живлення зародка. Розвиток зародка всередині організму ма­тері, який триває 280 днів (10 сидеричних місяців), відбувається в матці. Це орган, що має форму м’язового мішка, який лежить у порожнині таза.

Яйцева клітина людини має дуже малий запас пожив­них речовин. Тому частина клітин, які утворюються в процесі дробіння, йде на фор­мування навколо зародка оболонок, якими він сполу­чається із слизовим шаром матки. З цього моменту його живлення відбувається за ра­хунок материнського орга­нізму.

На третьому місяці роз­витку на внутрішній поверхні стінки матки утворюється ди­тяче місце. Воно має форму диска з діаметром 15—20 см. Зв’язок між зародком і дитя­чим місцем підтримується двома артеріями і одною ве­ною, що називаються пупко­вими. По цих судинах з орга­нізму матері в організм за­родка приносяться кров’ю поживні речовини і кисень; з організму зародка в організм матері виноситься вуглекислий газ та інші про­дукти розпаду.

Три судини, що сполучають зародок з дитячим місцем, утво­рюють пупковий канатик. Цей канатик проходить у зародок через передню стінку черевної порожнини; у цьому місці його перев’язу­ють і перерізують у новонародженої дитини. З перерізанням пупко­вого канатика зв’язок дитини з материнським організмом перери­вається, але слід цього зв’язку — пупок — лишається на все життя.

Одночасно з розвитком відбувається і ріст зародка за раху­нок поживних речовин, що надходять в нього з кров’ю матері.

На четвертому місяці в зародка появляються перші рухи, які поступово стають такими сильними, що на п’ятому місяці мати вже відчуває їх. Під кінець десятого місяця закінчується внутрішньоутробний розвиток.

Новонароджена дитина має довжину близько 50 см і важить приблизно 3,5 кг. Вона цілком підготовлена для існування поза організмом матері, незважаючи на те, що її легені ще не робили дихальних рухів, а травний канал не перетравлював їжі.