Шлунок розташований між стравоходом і дванадцятипалою кишкою. Це порожнистий м’язовий орган з і складчастою внутрішньою поверхнею, вкритою слизовою оболонкою. Поздовжні складки стінок шлунка забезпечують його розтягнення.
Верхня частина шлунка називається дном, а нижня — воротарем. На вході до шлунка і на виході з нього розташовані кільцеві м’язи — сфінктери. Під час їжі відкритий верхній сфінктер, а нижній закритий, що дає змогу наповнити шлунок.
Коли починається пересування харчової маси зі шлунка у дванадцятипалу кишку, закривається верхній і відкривається нижній сфінктер. На поверхню слизової оболонки шлунка виходять безліч (до 14 млн) проток залоз. Деякі залози виробляють ферменти, деякі — соляну кислоту, деякі — слиз. Змішуючись, вони стають компонентами шлункового соку. Впливаючи на вміст шлунка, він забезпечує подальше розщеплення вуглеводів, а фермент пепсин розщеплює білки. Протягом доби шлункові залози виробляють до 2,5 л соку. Кисле середовище, утворене соляною кислотою, посилює активність пепсину і знешкоджує шкідливі мікроорганізми, що залишилися у їжі після її обробки слиною. Слиз охороняє шлунок від механічних пошкоджень компонентами їжі й від впливу на його стінки соляної кислоти.
Скорочення стінок шлунка забезпечує перетирання їжі й поступове її переміщення до виходу зі шлунка. їжа перебуває у шлунку кілька годин. За цей час вуглеводи частково розщеплюються, білки перетравлюються та всмоктуються повністю, а жири не зазнають змін. У процесі травлення шлунок змінює форму й об’єм. У дорослої людини залежно від кількості з’їденої їжі його місткість коливається від 1,5 до 4л. За рік шлунок переробляє до 500 кг їжі.