Скелет і м’язи тулуба

Скелет тулуба складається з хребта і грудної клітки.

Хребет. Хребет є основою скелета і несе на собі всю вагу тулуба, верхніх кінцівок і голо­ви. Він складається з 33 — 34 хребців: 7 ший­них, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових, 4—5 куприкових. У хребті людини ясно розрізняються чотири вигини.

Вигини в шийній і поперековій ділянках хребта звернені опуклостями вперед, а в груд­ній і крижовій — назад. Ці вигини полегшують збереження тілом рівноваги і пом’якшують поштовхи під час ходіння, стрибків і бігу. Ні одна тварина таких вигинів не має. Вони намічаються в людиноподібних мавп, але повного розвитку досягають тільки в людини, у зв’язку з переходом її до вертикаль­ного положення.

Хребець — коротка, товста, досить складна своєю бу­довою кістка: він має тіло, дугу і ряд відростків. Задні непарні відростки утворюють легко прощупуванні на спині бугорки. Між дугою і тілом є великий отвір Хребці накладаються один на одного і отво­рами утворюють хребетний канал, в якому лежить спинний мозок.

Чим нижче розміщені хребці, тим вони більші, бо витримують дедалі більшу вагу розміщених вище частин тіла. Крижові хребці зростаються в одну масивну кістку-крижі. Вона має форму піраміди, вершина якої звернена вниз, а основа-вверх. Передня поверхня крижів, звернена в порожнину таза, відносно гладень­ка і вгнута; задня — опукла і шор­стка, бо до неї прикріплюються силь­ні м’язи.

Кількість куприкових хребців нестала. Вони складаються тільки з тіл і можуть зливатися в одну кістку. Ця недорозвинена і не функціонуюча частина хребта є залишком хвоста тваринних предків людини.

Тіла хребців розділені товстими, пружними прокладками хряща. Коли скорочуються м’язи, наприклад на правому боці хребта, праві половин­ки хрящів стискаються і тоншають, ліві ж, навпаки, товщають внаслідок того, що тиск на них зменшується. В результаті відбувається невеликий рух хребців. Таке сполу­чення з допомогою хрящів нази­вається напіврухомим. Невеликі ру­хи окремих хребців підсумовуються. Це забезпечує хребтові в цілому до­сить значну рухомість у вигляді по­воротів навколо вертикальної осі, прогинання вперед, назад, в боки.

Грудна клітка. Грудні хребці спо­лучаються з 12 парами ребер. Ребра мають вигляд вузьких зігнутих пластинок, які на своєму передньо­му кінці переходять у хрящ. Верхні 10 пар ребер сполучаються хрящами з вузькою плоскою кісткою — грудниною. 11-а і 12-а пари ребер короткі і закінчуються вільно.

Грудні хребці, ребра, їх хрящі і груднина утворюють грудну клітку. Верхній отвір грудної клітки заповнюють трахея, стравохід, кровоносні судини і нерви, що через нього проходять; нижній отвір замикається діафрагмою. Міжреберні проміжки закриті м’язами. Так утворюється замкнена грудна порожнина, в якій містяться такі важливі для життя органи, як серце і легені.

М’язи. М’язи тулуба можна поділити на три групи: 1) ті, що приводять у рух хребет, 2) ті, що приводять у рух грудну клітку, 3) ті, що утворюють черевну стінку.

М’язи, що приводять у рух хребет, розміщені, голов­ним чином, на його спинному боці. Вони викликають своїми скорочення­ми розгинання спини, нахил тулуба вправо і вліво. Розгиначі, скорочення яких забезпечує вертикальне положення тіла, несуть дуже велике навантаження. Вони дуже стомлюються у школяра, що сидить на уроці. Тому спинку лави в парті роблять низьку: заходячи в поперековий вигин хребта, спинка підпирає його знизу і полегшує роботу цих м’язів.

М’язи, що приводять у рух грудну клітку, розміщуються між ребрами і називаються внутрішніми і зов­нішніми міжреберними. У зв’язку з різним напрямом м’язових волокон перші опускають ребра, а другі піднімають їх.

До м’язів грудної клітки відносять і діафрагму — плоский широкий м’яз з сухожильним центром. Діафрагма має вигляд купола, зверненого опуклістю вверх. Коли м’яз скорочується, купол опускається і вертикальний розмір грудної порожнини збільшується.

Міжреберні м’язи і діафрагма відіграють велику роль у ди­хальних рухах.

М’язи черевної стінки мають форму широких плас­тин, які обмежовують з усіх боків порожнину живота. При їх ско­роченні тулуб нахиляється вперед і в боки. Якщо людина ляже і вхопившись руками за ліжко, нерухомо укріпить свій тулуб, ско­рочення цих м’язів приведе в рух таз і ноги.