Home / Тканини / Скелетні тканини

Скелетні тканини

фото гіаліновий хрящ Скелетні сполучні тканини включають: хрящові та кісткові тканини, які виконують, перш за все, опорну, захисну, механічну функції, а також беруть участь у мінеральному і водно-сольовому обміні організму.

Ці тканини складають клітини і міжклітинну речовину, яка переважає за об’ємом. Міжклітинна речовина має значну пружність і механічну міцність, яку забезпечують волокна (хондринові, осеїнові) та аморфний компонент (глікопротеїни, протеоглікани, неорганічні сполуки).

Хрящові тканини мають клітинні елементи — хонд-робласти і хондроцити та міжклі­тинну речовину, в якій розміщені хондринові волокна — колагенові або еластичні. Особливістю основного компонента міжклітинної речовини є досить високий вміст води (75 %), органічних речовин (10-15 %) та не­органічних солей (5-8 %). Органіч­ний компонент (хондромукоїд) пред­ставлений білками, ліпідами, гліко-заміногліканами та протеогліканами і забезпечує пружність (тургор) між­клітинної речовини. Хрящові тканини не мають судин, тому за рахунок знач­ної проникності міжклітинної речо­вини забезпечується дифузне поширення поживних речовин. Охрястя, яке оточує хрящі, має кровоносні судини і здійснює живлення тканини.

Хондроцити — основний тип клітин, який виробляє сполуки для побудови та оновлення міжклітинної речовини хрящової тканини. Вони мають округлу або полігональну форму, розташовані поодинці ізольовано або групами з двох-чотирьох клітин (ізогенні групи) в своєрідних порожнинах міжклітинної речо­вини — лакунах.

Хондробласти — молоді, малодиференційовані клітини подовгастої форми, які здатні до проліферації та синтезу міжклітинної речовини. Вони розташовані у глибокому шарі охрястя і забезпечують периферійний ріст хрящової тканини.

Існує три види хрящової тканини, які відрізняються один від одного в основ­ному будовою міжклітинної речовини: 1) гіаліновий хрящ; 2) еластичний хрящ; 3) волокнистий хрящ.

Гіаліновий хрящ — найбільш поширений в організмі вид хрящової тканини. Він є у складі скелета ембріона, на кінцях ребер, у стінках трахеї, бронхів, у хрящах носа, в метаепіфізарних пластинках росту кісток і покриває поверхні суглобів. Візуально гіаліновий хрящ біло-голу­бого кольору, виглядає прозорим. На гістологічних препаратах у його скла­ді розрізняють охрястя та власне хрящ. Охрястя має поверхневий волокнис­тий шар із судинами та глибокий клітинний шар з хондробластами, за рахунок якого відбувається регене­рація та периферійний (опозиційний) ріст хряща. Власне хрящ складається з поодиноких хондроцитів біля охрястя та ізогенних груп у товщі хряща. В хондромукоїд міжклітинної речовини занурені тоненькі хондринові (колагенові) волокна. Волокна щільніше розташовуються навколо ізогенних груп хондроцитів, утворюючи своєрідну капсулу, що забарвлю­ється базофільно. Гіаліновий хрящ з віком здатний вапнуватись (накопичувати солі кальцію), втрачається його пруж­ність, збільшується ламкість.

Еластичний хрящ є в складі вушної раковини, зовніш­нього слухового проходу, хрящів гор­тані. Він має фото еластичний хрящ жовтий колір і здатний розтягуватися. За загальним планом будови цей хрящ подібний до гіаліно-вого. Еластичному хрящу властива еластичність, тому що хондринові во­локна являють собою велику кількість еластичних волокон. Волокна форму­ють капсули навколо хондроцитів.

Волокнистий хрящ розташований у місцях прикріплення сухожилків і зв’язок до кісток та гіалі-нових хрящів, формує міжхребцеві диски. Ця тканина має значну меха­нічну міцність, тому що у її міжклітин­ній речовині міститься багато колаге­нових волокон, які лежать паралельно товстими пучками. Хондроцити розта­шовані у вигляді рядів, своєрідних клітинних стовпчиків.

Кісткова тканина — це спеціа­лізований тип сполучної тканини, особливістю якої є високий ступінь мінералізації міжклітинної речовини (до 70% неорганічних сполук, серед яких найбільше солей кальцію — гідро-оксиапатитів).

Кісткову тканину складають клітини (остеобласти, остеоцити, остеокласти) та міжклітинна речовина (осеїнові волокна і осеомукоїд).

Кісткова тканина формує скелет організму, який відіграє роль опори і пере­міщення тіла у просторі — опорно-механічна функція. Завдяки значній міцності кісток скелета забезпечується захист внутрішніх органів і тканин від пошко­джень — захисна функція. Кісткова тканина є депо мінеральних речовин (каль­цію, фосфору та інших хімічних елементів) в організмі.

Остеобласти — молоді, малодиференційовані клітини, за рахунок яких утворюється кісткова тканина. Вони розташовуються у місцях новоутворення тканини, а у дорослому організмі — в окісті та місцях регенерації кістки. Остеобласти мають неправильну полігональну форму, одне ядро, гранулярну ендоплазматичну сітку і комплекс Гольджі, що синтезують глікопротеїни та протеоглікани осеомукоїду.

Остеоцити — це основні високодиференційовані клітини кісткової тканини, що розвиваються з остеобластів. Вони мають подовгасту форму, відростки, лежать у кісткових порожнинах (лакунах), що повторюють форму клітини. Від порож­нини відходять кісткові канальці, які анастомозують між собою і містять відростки остеоцитів. По цих канальцях відбуваються обмінні процеси між остеоцитами і судинами через тканинну рідину. Остеоцити підтримують нормальний стан між­клітинної речовини (кісткового матриксу), але рівень синтетичних процесів у них нижчий порівняно з остеобластами.

Остеокласти — це великі багатоядерні клітини з мікроворсинками у вигляді гофрованої облямівки. Вони беруть участь у руйнуванні і розсмоктуванні кісткової тканини з утворенням навколо них кісткових порожнин. Остеокласт є спеціалізованим макрофагом, попередником якого може бути моноцит крові.

Кісткову тканину поділяють на два види: грубоволокнисту і пластинчасту, залежно від структурної організації та фізичних властивостей. Груболовокниста кісткова тканина має невпорядковане розташування пучків осеїнових (колаге­нових) волокон, оточених осеому-коїдом, у лакунах якого залягають остеоцити. Ця тканина є в скелеті зародка (поступово замінюється на пластинчасту), а у дорослому ор­ганізмі — лише в ділянці швів че­репа та в місцях прикріплення сухожилків до кісток. Пластин­часта кісткова тканина має пара­лельне розташування колагенових волокон у сформованих кісткових пластинках. Залежно від орієнта­ції пластинок у просторі, виділяють компактну і губчасту частини цієї тканини. Компактна кісткова тка­нина є в складі діафізів трубчастих кісток, а губчаста — в плоских та епіфізах трубчастих кісток. Фак­тично з пластинчастої кісткової тканини побудована переважна більшість кісток.

Живлення кісткової тканини відбувається за рахунок судин, які йдуть від окістя через живильні канальці та центральні канали остеонів. Остеон — це кісткова трубка, в центральному каналі якої лежить так звана живильна судина і локалізовані остеобласти та остеокласти. Остеон є морфо-функціональною одиницею компактної частини діафаза трубчастої кістки.

Регенерація кістки відбувається за рахунок малодиференційованих клітин окістя і ендоста. Ендост — це тонковолокниста сполучна тканина, збагачена остеобластами і остеокластами, яка обмежовує кістковомозкову порожнину.


Може бути корисне: Сполучна тканина зі спеціальними властивостями

Прокоментувати

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

Scroll To Top