Home / Кістково-м'язова система / З’єднання й розвиток кісток хребта

З’єднання й розвиток кісток хребта

В хребетному стовпі є всі види синартрозів: синхондрози, синдесмози, синостози, діартрози. Потилична кістка своїми суглобо­вими виростками з’єднується з верхніми суглобовими ямками ат­ланта, утворюючи при цьому парний атлантопотиличний суглоб еліпсоподібної форми. Рухи відбуваються одночасно в правому і лі­вому суглобах. У цьому суглобі такі рухи: згинання і розгинання, навколо поперечної осі (кивальні рухи), та відведення і приведен­ня — рухи навколо сагітальної осі, це нахиляння голови праворуч і ліворуч.

Між атлантом і осьовим хребцем є ще три самостійні суглоби, які також функціонально об’єднані в єдиний комбінова­ний суглоб. Бічний атлантоосьовий суглоб (правий і лівий) утворе­ний верхніми суглобовими поверхнями осьового хребця й нижніми суглобовими ямками атланта.

Серединний атлантоосьовий суглоб утворений суглобовими по­верхнями передньої дуги атланта й передньою суглобовою поверх­нею зуба осьового хребця. Три вищеописаних суглоби укріплюють­ся крилоподібними зв’язками, зв’язкою верхівки зуба та покрив­ною перетинкою. Суглоб виконує функцію обертання голови, його вісь розташована вертикально і збігається з віссю зуба. За формою цей суглоб циліндричної форми.

Між хребцями лежать міжхребцеві диски, утворені з волокнисто­го хряша. Напрямок волокон круговий, у центрі диска є драглисте ядро — залишок хорди. Висота дисків у хребетному стовпі неодна­кова, вони тонші у верхніх відділах і товщі в поперековому. Перший міжхребцевий диск лежить між другим і третім шийними хребцями, а останній — між п’ятим поперековим хребцем і крижовою кісткою. Між шийними першим і другим хребцями диска немає.

Між суглобовими відростками є суглоби плоскої форми, вони малорухомі. В поперековому відділі між суглобовими відростками суглоби також циліндричної форми. Хребці в крижі та куприку з’єднані синостозами.

Синдесмози хребта — це довгі й короткі зв’язки. До довгих від­носять передню та задню зв’язки поздовжні. Передня зв’язка поздовжня тягнеться по передній поверхні тіл хребців від переднього горбка І шийного хребця до крижової кістки. Задня зв’язка поздовжня розташовується у хребетному каналі по задній поверхні тіл хребців від II шийного хребця до крижової кістки.

До коротких зв’язок входять жовті зв’язки, які з’єднують дуги сусідніх хребців, до їхнього складу входять еластичні волокна жов­того кольору. Міжостисті зв’язки з’єднують остисті відростки, а міжпоперечні зв’язки — поперечні відростки суміжних хребців. Надостна зв’язка фіксує верхівки всіх остистих відростків, а її продовженням у ділян­ці шиї є широка зв’язка вийна. Вона йде від остистого відростка сьомого шийного хребця до зовнішньої поти­личної горбистості. Ця зв’язка в своєму складі має значну кількість еластичних волокон.

Довжина хребта у чоловіків у серед­ньому дорівнює 73—75 см, а у жі­нок — 69—71 см. Хребетний стовп до­рослої людини має вигини — лордози и кіфози. Лордози — вигини хребта у шийному та поперековому відділах, спрямовані ви­пуклістю вперед, а кіфози — в грудному та крижовому, спрямовані випуклістю назад. Лордози й кіфози сприяють пружності хребет­ного стовпа, діючи як амортизатори, що гасять струси тіла під час ходіння, бігу, стрибків та ін.

Хребетний стовп новонародженого має лише один вигин — крижовий кіфоз. У про­цесі росту й життя дитини у віці 1,5—2 міс. першим утворюється шийний лордоз вна­слідок того, що вона починає тримати го­лову. В 5—7 міс. з’являється грудний кі­фоз, у цей період дитина може сидіти, а в 10—12 міс. утворюється поперековий лор­доз, коли дитина починає ходити.

Формування вигинів хребетного стовпа остаточно закінчується лише у 18—20 років. У горизонтальному положенні хребетний стовп на 2—3 см довший, ніж у вертикальному, бо під масою тіла міжхребцеві диски сплощуються й стають нижчи­ми. Довжина хребетного стовпа відносно всієї довжини тіла становить приблизно 70 %. Хребетний стовп у дітей і жінок відносно довжини тіла більший, ніж у чоловіків. Це залежить не лише від висоти тіл хребців, а й від висоти міжхребцевих дисків. З віком їхня висота зменшується. У новонародже­них вона становить 50 % відносно довжини хребта, а у дорослих — 25 %.

Якщо в ранньому віці навантаження на скелет дитини нерівномірне (носіння не­посильних вантажів, неправильне сидіння за партою), може утворитися викривлення хребетного стовпа — сколіоз. Тому слід постійно змінювати положення тіла і сти­мулювати активну рухливість дітей, впрова­джуючи різні ігрові й гімнастичні вправи, завдяки яким зв’язки та міжхребцеві диски довго залишатимуться еластичними. При цьому добре розвиваються і міцніють м’язи , хребетний стовп загалом стає більш витривалим і гнучким, дитина менше стомлюється. Все це свідчить на користь фізкультури, яка є оздоровчим факто­ром не лише для дітей, а й для людей різного віку.

Рухи хребетного стовпа зводяться до чотирьох положень: зги­нання та розгинання (вперед і назад, навколо поперечної осі); на­хили вбік, вправо, вліво, навколо сагітальної осі; кругові рухи або скручування (навколо вертикальної осі); пружні рухи внаслідок фі­зіологічних вигинів.

Найбільш рухомий шийний відділ хребетного стовпа, потім по­перековий, менш рухомий — грудний і зовсім нерухомі крижовий і куприковий відділи.

Прокоментувати

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

Scroll To Top