Home / Кістково-м'язова система / Загальна характеристика збудливих тканин

Загальна характеристика збудливих тканин

Будь-якій живій тканині (нервова, м’язова, залозиста) притаманна збудливість. Збудливість — це основна фізіологічна властивість тканини, яка полягає у здатності приходити в стан збудження при дії подразника. Подразником може бути будь-яка зміна зовнішнього чи внутрішнього середовища. Збудливість різних тканин — різна. Нервова тканина більш збудлива, ніж м’язова чи залозиста. Одна і та ж тканина у різних функціональних станах може мати різноманітну збудливість.

Збудження — це фізіологічний процес, який розвивається у збудливій тканині при дії подразника і полягає у зміні перебігу процесів обміну речовин у тканині, що викликає характерну для даної тканини діяльність. Наприклад, м’яз починає скорочуватись, залоза секретувати.

Якщо тканина не проявляє своєї функції, то в даний момент вона знаходиться у стані відносного спокою. В цей час у тканині проходять біохімічні процеси, але невеликої інтенсивності, яка є недостатньою для забезпечення специфічної діяльності тканини.

Потенціал дії

Мембранний потенціал спокою. Збудлива тканина постійно генерує електричний струм. Усі живі клітини мають поляризовану клітинну мембрану, тобто в стані спокою її зовнішня поверхня має позитивний заряд, а внутрішня -негативний. Між внутрішньою і зовнішньою поверхнями клітинної мембрани в стані спокою завжди виникає електричний струм, який називається мемб­ранним потенціалом спокою. У різних клітинах він коливається від 50 до 90 мВ.

Потенціал дії — це швидке коливання мембранного потенціалу, яке виникає при збудженні клітин. Головною причиною розвитку потенціалу дії є зміна проникності мембрани для іонів. Виникнувши у місці подразнення, потенціал дії поширюється уздовж нервового чи м’язового волокна, завдяки чому відбувається передача інформації у нервовій системі. В м’язових клітинах потенціал дії призводить до скорочення м’яза. Потенціал дії має декілька фаз, під час яких змінюється його величина: деполяризації, реполяризації, слідових потенціалів.

Зміна збудливості. Збудження, яке виникло в нерві або м’язі, розповсю­джується по тканині. Під час збудження змінюється збудливість тканини. Під час максимального розвитку збудження тканина на деякий час стає незбудливою. Цей період незбудливості тканини називається рефрактерним періодом. Розріз­няють абсолютну і відносну рефрактерність.

У фазу абсолютної рефрактерності подразнення будь-якої сили, яке діє в цей момент на м’яз чи нерв, не може викликати ніякого ефекту.

Загальна характеристика збудливих тканин

Услід за відносною рефрактерністю збудливість тканини підвищується і досягає максимуму — фаза екзальтації або супернормальної збудливості. Порогові подразники викликають у цій фазі збудження тканини. Після фази екзальтації збудливість тканини знову знижується. У міру зниження збудження тканини, її збудливість підвищується. Настає фаза відносної рефрактерності. Подразнення порогової сили (поріг подразнення — це мінімальна сила, яка викликає збудження) в цю фазу неефективне, але подразнення більшої сили спроможне викликати збудження.

Один коментар

  1. Спасибі

Прокоментувати

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

Scroll To Top