Home / Анатомо-фізіологічні аспекти саморегуляції функцій організму / Збудження і гальмування у центральній нервовій системі

Збудження і гальмування у центральній нервовій системі

Морфо-функціональною одиницею центральної нервової системи є нерроцит. Саме нейроцити виконують складні функції центральної нервової системи. Нервові клітини об’єднуються за допомогою синаптичних контактів. Кількість синапсів величезна, а на тілі пірамідного нейроциту кори великих півкуль може досягати кількох тисяч. Синапси утворюються між структурами нейроцитів (центральні синапси), а також між аксонами нейроциту й ефекторами (м’язові чи залозисті клітини) — периферичні синапси. Синапс складається з синаптичної бляшки (закінчення відростка нейроцита), пресинаптичної мембрани, субсинап-тичної мембрани (ділянка мембрани на тілі іншого нейроцита), синаптичної щілини між цими мембранами і синаптичних міхурців з медіатором всередині синаптичної бляшки.

Потенціал дії, який розповсюджується по нервовому волокні, доходить до синаптичної бляшки і сприяє виходу з неї медіатора. За функціональними проя­вами медіатори поділяються на збудливі та гальмівні. До збудливих відносяться катехоламіни — адреналін, норадреналін, дофамін, серотонін, а також ацетил­холін, субстанція Р та ін. Гальмівні медіатори — гаммааміномасляна кислота (ГАМК) і гліцин. Медіатор виділяється в синаптичну щілину і зв’язується з хеморецепторами (речовина білкової природи) на субсинаптичній мембрані. Медіатори призводять до зміни іонної проникності субсинаптичної мембрани, внаслідок чого під впливом збудливого медіатора виникає збудження, а під впливом гальмівного медіатора — гальмування. Збудження може далі поширюва­тися, це пов’язано із збудливими синапсами та збудливими медіаторами. Гальму­вання не здатне до розповсюдження, що пов’язано з існуванням специфічних гальмівних синапсів і гальмівних медіаторів; воно проявляється пригніченням іншого збудження. Прикладом гальмівних нейроцитів у спинному мозку є вставні нейроцити Реншоу, а в головному мозку — грушоподібні нейроцити Пуркіньє кори мозочка.

Явище центрального гальмування відкрив І.М. Сєченов у 1862 р. До того часу існувала точка зору, що в центральній нервовій системі можливе лише збудження. Досліди, в яких І.М. Сєченов відкрив центральне гальмування, були проведені на жабах. Робили поперечний переріз головного мозку над зоровими горбами проміжного мозку і всю передню частину мозку видаляли. У такої жаби визначали час кислотного рефлексу (занурювали лапку в кислоту і визна­чали час від моменту занурення до висмикування лапки). Після цього клали кристал харчової солі на таламуси і знову визначали час кислотного рефлексу. При хімічному подразненні мозку сіллю цей час значно зростав аж до повного зникнення рефлексу, тобто відбувалося його гальмування. За допомогою цього простого експерименту І.М. Сєченов зробив відкриття — поряд із процесом збудження в центральній нервовій системі має місце і процес гальмування.

Мозаїка і динаміка процесів збудження та гальмування лежить в основі інтегративної і регуляторної функцій центральної нервової системи.

Проведення збудження по периферійних нервах і через синапси діаметраль­но відрізняються.

Проведення збудження по нерву підпорядковується трьом законам. По-перше, закону двобічного проведення, суть якого полягає у здатності нерва проводити збудження в обидві сторони від місця подразнення. По-друге, закону ізольованого проведення. Периферійний нерв складається з великої кількості нервових волокон, об’єднаних у нервовий стовбур. Збудження з одного нервового волокна не передається на сусідні. Завдяки цьому можливі окремі, дуже тонкі рухи хірурга, що здійснює найтонші операції. По-третє, закону анатомічної цілісності та функціональної повноцінності нерва. Функціональна повноцінність полягає в збереженні збудливості і провідності нерва. Ці фізіологічні властивості можуть порушуватись, наприклад, при дії анестезуючих речовин (новокаїну), при перегріванні чи охолодженні нерва, його висиханні. Навіть якщо нерв анатомічно цілий, при втраті функціональної провідності збудження по ньому не передається.

Синапси (центральні — між нейронами в мозку і периферичні — між нервом і м’язом чи нервом і залозою) проводять збудження тільки в одному напрямку — від нерва до м’яза чи від нерва до залози. Через синапс збудження проходить однобічно: від пресинаптичної мембрани до субсинаптичної.

Іншою особливістю проведення збудження є синаптична затримка проведен­ня протягом 2-3 мс.

Перші збуджувальні імпульси, що надійшли в синапс, підвищують його збудливість. Цим полегшується подальша передача збудження через нього. Це явище має назву полегшення.

Може бути корисне: Фізіологія проміжного мозку

Прокоментувати

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

Scroll To Top