Home / Клітина / Клітина

Клітина

Структурною одиницею організ­мів (як тваринного, так і рос­линного походження) є клітина. Клітини утворюють органи, а орга­ни — системи органів і апарати.

Клітина є живою саморегульо­ваною й самооновлюваною сис­темою. Всі клітини між собою взаємозв’язані, а тому організм мо­же існувати лише завдяки своїй ці­лісності й тісному взаємозв’язку з навколишнім середовищем. Ціліс­ність організму зумовлена нерво­во-гуморальною регуляцією функ­цій. Академік І.П. Павлов з’ясував, що провідна роль в іннервації дія­льності всіх органів і систем органі­зму та в здійсненні його зв’язків з навколишнім середовищем нале­жить центральній нервовій системі.

Клітини за формою і величиною бувають різними і в орга­нізмі виконують різні функції. Усі клітини складаються з основних і допоміжних частин: до основних на­лежать цитоплазма, ядро й орга­ноїди, до допоміжних — включен­ня.

Цитоплазма — внутрішнє середо­вище клітини — неоднорідна. У ній розрізняють: цитолему, гіалоплазму,органоїди й цитоплазматичні включення.

Ззовні цитоплазма має цитолему (клітинну оболонку), яка відділяє її від зовнішнього середовища. Складається вона з білків, ліпідів і полісахаридів; товщина її 9—10 нм. Цитолема являє собою напівпроникну біологічну мембрану, крізь яку здійснюється транспорт речовин усередину клітини й продуктів метаболізму з клітини в міжклітинну рідину, що її оточує. Цитолема, як і інші мембранні структури організму, побудована з двох шарів молекул фосфоліпідів, що лежать перпендикулярно до поверхні мембрани. Ліпіди становлять 40 %, білки 60, вуглеводи — 1 % компонентів мембрани. Деякі молекули білків і ліпідів зв’язані з молекулами ву­глеводів (близько 1 % вуглеводів мембрани). Ці молекули завжди лежать на поверхні мембрани, утворюючи глікокалікс. На внутріш­ній поверхні мембрани містяться молекули холестерину.

Білки в мембрані виконують ферментативні, рецепторні та інші функції. Мембрани клітин мають плазматичні відростки, за допомогою яких клітини контактують між собою.

В гіалоплазмі клітини міститься ядро, в якому закладена спадкова інформація у вигляді дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК). Ядро здебільшого кулястої форми, оболонка якого теж має двошарову будову (каріотека). Всередині ядра є одно або кілька ядерець. Товщина каріотеки 7 нм. Ядро заповнене колоїдною ріди­ною, яка називається каріоплазмою. В ній містяться хроматин, ах-роматинова речовина, ферменти та інші біологічно активні речови­ни.

З хроматину в період поділу клітин утворюються хромосоми. В клітинах людини їх 23 пари. В жіночих клітинах є дві ХХ- хромосоми, а в чоловічих — ХУ- хромосоми. Хромосоми складаються з ДНК; в них міститься набір генів — носіїв спадкових ознак.

Усі біохімічні процеси відбуваються в органоїдах клітин. До них належать мітохондрії, ендоплазматична сітка, лізосоми, комплекс Гольджі й мікротільця. Органоїди ззовні мають мембрану завтовшки 6—7 нм.

До немембранних органоїдів належать центросома, мікротрубоч-ки, війки, джгутики. Крім того, в клітинах є фібрилярні структури: міофібрили (м’язи), нейрофібрили (нервові клітини), тонофібрили.

Мітохондрії виконують функції енергетичних станцій: в них від­бувається клітинне дихання — утворення енергії, яка використо­вується клітиною для різних функцій. Мітохондрії мають овоїдну форму, вони оточені зовнішньою та внутрішньою мембранами зав­товшки 7 нм. Внутрішня мембрана утворює вирости, між якими розташовані міжхондріальні гребені (крісти), заповнені колоїдною рідиною — матриксом. На поверхні кріст міститься багато різних ферментів, котрі й зумовлюють складні біохімічні процеси, внаслі­док яких й утворюється енергія.

Рибосоми виробляють специфічний для кожного виду клітин білок. У його утворенні беруть участь транспортні й інформаційні РНК.

Ендоплазматична сітка складається із зернистої й незернистої сіток. Незерниста ендоплазматична сітка являє собою переважно цистерни й трубочки діаметром 50—100 нм, що беруть участь у синтезі та обміні ліпоїдів і глікогену. Ця сітка є в тих клітинах, які виділяють стероїдні речовини та вуглеводи. Зерниста ендоплазма­тична сітка також складається з цистерн, трубочок і пластинок діа­метром 20 нм і більше. Мембрани цих структур іззовні всіяні вели­кою кількістю рибосом, які виділяють і синтезують білки.

Білки, що синтезуються в рибосомах ендоплазматичної сітки, виводяться назовні, а ті рибосоми, які містяться в гіалоплазмі^ синтезують білки, необхідні для життєдіяльності самої клітини.

Лізосоми — пухирці, які містять багато ферментів, що забезпе­чують внутрішньоклітинне травлення.

Комплекс Гольджі має вигляд пухирців, пластинок, трубочок, мішечків, усередині яких теж є ферменти. Комплекс Гольджі бере участь у синтезі полісахаридів, а у взаємодії з білками сприяє відо­кремленню й виведенню з клітин продуктів їхньої життєдіяльності. Комплекс Гольджі розташований біля ядра клітини.

Цитоцентр (клітинний центр), як правило, міститься над ядром клітини або біля пластинчастого комплексу; він має два щільні тільця — центріолі. Перед поділом клітини центріолі подвоюються.

Мікротрубочки складаються з білка тубуліна; діаметр 25 нм; во­ни забезпечують строму клітини (цитоскелет).

Війки та джгутики забезпечують рух клітин. Обидві структури — це виростки клітини, в основі яких — базальні тільця. Довжина джгутиків може досягати 120—150 мкм, а війок — 5—10 мкм.

Включення — це зернята білка, краплини жиру, пігменту, які містяться в цитоплазмі. На відміну від органоїдів, вони або є в клітині, або відсутні.

Розміри клітин сягають 200 мкм (наприклад яйцеклітини), але здебільшого не перевищують 20—30 мкм. У людському організмі є клітини найрізноманітніших форм: кулясті, веретеноподібні, зірчасті, циліндричні, лускаті та ін. Усі клітини організму здатні до поділу.

Comments:

Прокоментувати

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

Scroll To Top