Черепномозкові нерви

нюхові нервиВід головного мозку направляються 12 пар черепних (черепномозкових) нервів. Кожна пара має свій номер та назву. На відміну від спинномозкових нервів, які є змішаними, частина черепномозкових нервів є чисто рухо­вими (четверта, шоста, одинадцята, дванадцята), частина – чутливими (перша, друга, восьма пари) і частина – змішаними (третя, п’ята, сьома, дев’ята, десята пари).

В складі черепних нервів є і парасимпатичні волокна, що іннервують гладкі м’язи та залози (третя, сьома, дев’ята, десята пари).

Перша пара — нюхові нервице сукупність тонких нюхових ниток, які являються відростками нервових нюхових клітин, що знаходяться у слизовій оболонці верхнього носового ходу,верхньої носової раковини та перегородки носа. Вони проходять через решітчасту пластинку решітчастої кістки, підходять до нюхової цибулини, де знаходяться тіла других нейронів нюхового шляху. Звідси нервові імпульси по нюховому шляху передаються у кору півкуль.

Друга пара – зоровий нерв утворений відростками нервових клітин сітчастої оболонки ока, виходить з орбіти через зоровий канал і в ділянці турецького сідла утворює неповний перехрест (перехрещуються лише медіальні волокна), переходячи у зоровий шлях. Волокна останнього підходять до латеральних колінчастих тіл, верхніх горбиків середнього мозку і подушки зорових горбів, де знаходяться підкіркові центри зору. Звідси волокна прямують до кори півкуль, де закінчуються по “берегах” острогової борозни в потиличній частці. Тут знаходиться кірковий аналізатор зору.

Третя пара – окоруховий нерв, його рухове та парасим­патичне ядра розташовані на дні водопроводу мозку на рівні верхніх горбиків середнього мозку. Через верхню очноямкову щіли­ну нерв проходить в орбіту, де рухові волокна іннервують верхній, нижній та медіальний прямі м’язи ока, нижній косий м’яз ока та м’яз, що піднімає верх­ню повіку. Парасимпатичні волокна забезпечують іннервацію м’яза-звужувача зіниці та війкового м’яза.

Четверта пара – блоковий нерв, його рухове ядро знаходиться на дні водопроводу мозку на рівні нижніх горбиків серед­нього мозку. Через верхню очноямкову щілину нерв проходить в орбіту та іннервує верхній косий м’яз ока.

П’ята пара – трійчас­тий нерв, змішаний. Має одне рухове і три чутливих ядра. Відростки клітин чут­ливитрійчастий нервх ядер формують три гілки трійчастого нерва:очний, верхньощелепний та нижньощелепний нерви. Відростки клітин рухового ядра йдуть в складі нижньощелепного нерва.

Очний нерв проходить в орбіту через верхню очноямкову щілину та іннервує оболонки очного яблука, шкіру лоба, слизову носової порожнини, слізну залозу, лобову та клиноподібну пазухи, комірки решітчастої кістки.

Верхньощелепний нерв виходить з черепа через круглий отвір, потрапляє в крилопіднебінну ямку і віддає гілки, які іннервують зуби верхньої щелепи, слизову носової порожнини, м’якого та твердого піднебіння, шкіру обличчя від медіального кута ока до кута рота. З цим нервом пов’язаний парасимпатичний крилопіднебінний вузол, постгангліонарні волокна якого забезпечують секреторну іннервацію слізної залози.

Нижньощелепний нерв виходить з черепа через овальний отвір і віддає гілки, які іннервують зуби нижньої щелепи, слизову щоки, передніх 2/3 язика, привушну слинну залозу, шкіру підборіддя, скроневої ділянки та вушної раковини, жувальні м’язи, переднє черевце двочеревцевого м’яза, щелепно-під’язиковий м’яз, м’яз-натягач піднебінної завіски та м’яз-натягач бара­банної перетинки.

З цим нервом пов’язані па­расимпатичні вузли: вушний, під’язиковий та підщелепний.

Постгангліонарні волокна від вушного вузла забезпечу­ють секреторну іннервацію при­вушної слинної залози, а від під’язикового та підщелепного вузлів – секреторну іннервацію однойменних слинних залоз.

Шоста пара – відвідний нерв, руховий, по­чинається від клітин ядра, яке розташоване в ромбоподібній ямці на дорсальній поверхні моста. Через верхню очноям­кову щілину проходить в орбі­ту, де іннервує зовнішній пря­мий м’яз ока.

Сьома пара – лицевий нерв, руховий, але в його складі проходить так звана XIII пара черепних нервів(проміжний нерв), яка є змішаною, тому деякі автори вважають, що VII пара є змішаною.

Лицевий нерв починається від клітин ядра, яке розташоване в мості, там же знаходяться чутливе та парасимпатичне ядра XIII пари нервів. Ці два нерви йдуть через внутрішній слуховий хід у канал лицевого нерва. Лицевий нерв виходить з черепа через шило-соскоподібний отвір та іннервує мімічну мускула­туру. Чутливі волокна проміжного нерва іннервують разом із нижньощелепним слизову передніх 2/3 язика, а парасимпатичні секреторні – слізну, підщелепну і під’язикову слинні залози та залози носової порожнини.

Восьма пара – присінково-завитковий нерв скла­дається з двох частин: завиткової, присінкової. Присінкова частина проводить відчуття від статичного апарату, який знаходиться в присінку і півколових каналах лабіринту внутрішнього вуха, а завиткова частина проводить слухові відчуття від спірального кортієвого органа, який знаходиться в завитці. Обидві частини мають нервові вузли, що складаються із біполярних клітин і лежать в піраміді скроневої кістки. У внутрішньому слухо­вому ході ці дві частини з’єдну­ються, утворюючи присінково-завитковий нерв. Останній входить у мозок і підходить до ядер, які розташовані в мості на межі з довгастим мозком.

Дев’ята пара – язикогорловий нерв, змішаний, має чутливі, парасимпатичні, рухові волокна. Ядра розташовані в довгастому мозку. Нерв йде з черепа через яремний отвір. Його чутливі волокна іннервують задню третину слизової язика, слизову горла, мигдалики, середнє вухо. Рухові волокна іннервують шило-горловий м’яз та м’язи горла (разом з X парою). Парасимпатисні секреторні волокна забезпечують іннервацію привушної слинної залози.

Десята пара – блукаючий нерв, змішаний, найдовший нерв із черепномозкових. Його рухове, чутливе та парасимпатичне ядра лежать у довгастому мозку. З черепа блукаючий нерв виходить через яремний отвір і в ділянці шиї лежить поряд із внутрішньою яремною веною та загальною сонною артерією. Через верхній грудний отвір він проходить у грудну порожнину, де лівий знаходиться на передній поверхні стравоходу, а правий – на задній і, анастомозуючи між собою, вони утворюють стравохідне сплетення. Проходячи через діафрагму в черевну порожнину, блукаючі, нерви формують передній (лівий) та задній (правий) блукаючі стовбури. Кінцеві гілки блукаючих нервів у черевній порожнині йдуть до вузлів черевного (сонячного) сплетення і разом із симпатичними нервами, утворюючи сплетення на артеріях, підходять до органів.

Рухові волокна блукаючих нервів іннервують посмуговані м’язи горла, м’якого піднебіння та гортані, парасимпатичні – гладку мускулатуру внутрішніх органів, серцевий м’яз та залози; чутливі волокна проводять чутливість від внутрішніх органів, заднього відділу твердої мозкової оболонки і зовнішнього вуха.

Отже, блукаючий нерв має чотири відділи: черепний, шийний, грудний та черевний. В кожному із цих відділів від нерва відходять гілки, які іннервують органи дихання, більшу частину травного тракту (доходячи до низхідного відділу ободової кишки), печінку, підшлункову залозу, нирки, а також гілки до серця і початку аорти.

Одинадцята пара – додатковий нерв, руховий. Ядра якого лежать у довгастому мозку і верхніх шийних сегментах спинного мозку. Він виходить із черепа через яремний отвір разом з IX і X парами. Додатковий нерв іннервує груднино-ключично-соскоподібний та трапецієподібний м’язи.

Дванадцятапара – під’язиковий нерв, руховий. Його ядро розташоване в довгастому мозку. Нерв виходить через канал під’язикового нерва потиличної кістки й іннервує м’язи язика. Разом з волокнами шийного сплетення утворює шийну петлю, гілки якої іннервують підпід’язикову групу м’язів шиї.

Comments:

Прокоментувати

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

Scroll To Top