Рух крові у замкнутій серцево-судинній системі називається кровообігом. Завдяки кровообігу забезпечуються життєво важливі функції організму. У процесі кровообігу кров, насичена поживними речовинами й киснем, проходить від серця артеріями до капілярів. Через їхні тонкі стінки відбувається обмін між артеріальною кров’ю і тканинами організму. Артеріальна кров віддає тканинам поживні речовини й кисень і забирає у них вуглекислий газ і продукти обміну речовин, стаючи венозною кров’ю. Артеріальна кров яскраво-червона, а венозна, насичена вуглекислим газом, — темно-червона. Швидкість руху крові у судинах різна. Найбільша — в аорті (0,5 м/с), найменша – у капілярах (1 мм/с) і венах (2 мм/с). Безупинно циркулюючи судинами, кров проходить два кола — велике і мале. Вони «закільцьовані» серцем і нагадують цифру 8. Велике коло кровообігу починається у лівому шлуночку, звідки кров, насичена киснем і поживними речовинами, надходить до аорти, далі до артерій, артеріол і капілярів.
Віддавши тканинам кисень і поживні речовини й одержавши від них вуглекислий газ і продукти обміну, артеріальна кров перетворюється на венозну. З капілярної мережі вона надходить до верхньої та нижньої порожнистих вен, що несуть кров до серця. Верхня порожниста вена несе кров від голови, шиї та рук, нижня — від нижньої частини тіла. Ці вени впадають у праве передсердя, звідки кров надходить у правий шлуночок. Тут починається мале коло кровообігу. З правого шлуночка венозна кров потрапляє в легеневу артерію й тече до легень, де відбувається газообмін і венозна кров перетворюється на артеріальну. Легеневими венами вона надходить у ліве передсердя. Потім кров потрапляє у лівий шлуночок і починається велике коло кровообігу. Кровообіг регулюється гіпоталамусом.