Home / Кістково-м'язова система / Філогенез скелета людини

Філогенез скелета людини

Опорно-руховий апарат люди­ни включає скелет і скелетні посмуговані м’язи. За допо­могою цього апарата людина при­стосовується до умов навколишньо­го середовища, може рухатися в просторі, виконувати різні рухи.

В процесі розвитку (філогенез, онтогенез) опорно-руховий апарат зазнає суттєвих змін. Навіть у до­рослої людини в процесі її трудо­вої діяльності він удосконалюється, постійно формуються складні рухо­ві навички.

Опорно-руховий апарат прийня­то ділити на пасивну і активну час­тини. Пасивною частиною є скелет, активною — м’язи. Скелет скла­дається з кісток, одні з’єднуються між собою рухомо за допомогою су­глобів, інші (таз, череп) — нерухо­мо (синостози). Завдяки суглобам можливі переміщення одних кісток відносно інших (згинання, розгинан­ня, відведення, приведення та ін.), що й забезпечує динамічну роботу м’язів. Ті кістки, що з’єднуються нерухомо, як правило, утворюють порожнини, де містяться важливі внутрішні органи. Наприклад, череп захищає головний мозок. Опорно-руховий апарат забезпечує не лише динамічну, а й статич­ну роботу (стояння, сидіння та ін.). Крім того, динамічна робота здебільшого виконується на фоні статичної м’язової роботи. На­приклад, ходьба здійснюється з постави стояння. Як динамічна, так і статична робота опорно-рухового апарата можлива завдяки роботі його активної частини — скелетних м’язів, які своїми сухо­жилками приєднуються до кісток і під впливом нервів і тих імпуль­сів, що надходять до них від рухових нервових центрів спинного й головного мозку, скорочуються. Зміна напруження м’язів відбу­вається рефлекторно завдяки наявності центральної і периферич­ної нервової систем (рефлекторних дуг). Про зміну функціональ­ного стану м’язів постійно інформують нервові центри і пропріорецептори, а також рецептори сухожилків, суглобів, внаслідок чого вони пристосовують діяльність опорно-рухового апарата до умов зовнішнього середовища та змін функціонального стану цих органів.

Філогенез хребта. Вперше осьовий скелет у вигляді хорди з’явився у представника нижчих тварин — ланцетника. Хорда — пружний, міцний, еластичний тяж, що пролягає вздовж тіла.

У риб хребет кістковий, складається з двох відділів — тулубово­го з ребрами та хвостового — без ребер. У вищих тварин — репти­лій, птахів і ссавців — кістковий хребет має 5 відділів: шийний, грудний, поперековий, крижовий і хвостовий. Кожний з відділів складається з хребців. Кількість хребців неоднакова у різних видів тварин, але постійна для даного виду. Хребці у риб подібні між со­бою, голова з тулубом у них з’єднується нерухомо. У амфібій упер­ше з’являється атлант, який зчленовується з черепом, що сприяє деякій рухомості голови. Вперше грудна кістка з’являється у амфі­бій. До одного тазового хребця приєднується тазова кістка.

У рептилій хребет складається з шийного, грудного та попере­кового відділів. Ребра у них розвинені лише в грудному відділі.

У ссавців і людини лише в грудному відділі збереглися ребра, а в шийному і поперековому відділах залишилися їхні рудименти, де вони зрослися з поперечними відростками хребців, а в крижовому відділі — ввійшли до складу його бічних крижових гребенів.

Філогенез черепа. У хрящових риб відповідно й череп хря­щовий, поділяється він на два відділи — мозковий і вісцеральний. Мозковий череп у акул суцільний, з бічними виїмками для очних яблук, під його покривом містяться головний мозок, органи слуху та нюху. Вісцеральний череп приєднується до мозкового рухомо і складається зі щелепної, під’язикової та 5 жаберних дуг.

У кістково-хрящових риб (осетрові) вже з’являються покривні кістки, які утворюються зі сполучної тканини шкіри голови.

У костистих риб у деяких місцях уже відбувається окостеніння хряща й утворення вторинних кісток.

У амфібій кількість ділянок окостеніння збільшується, але в че­репі ще досить значна кількість хряща.

У рептилій окостеніння майже повне. У птахів деякі кістки че­репа зростаються між собою і їх кількість зменшується.

У ссавців і людини череп кістковий, залишки хряща є лише в носовій перегородці.

Філогенез кінцівок. Уперше кінцівки з’явились у стародавніх амфібій — стегоцефалів і являли собою перетворені парні плавники риб. Така кінцівка мала 5 пальців; ця ознака збереглася в основних групах тварин і людини. У деяких хребетних вона змінилася відпо­відно до їхнього способу життя. Так, у птахів зменшилася кількість кісток зап’ястка і пальців, передня кінцівка перетворилася на кри­ло. У деяких ссавців розвинулося пальцеходіння. У інших тварин у зв’язку з редукцією пальців утворилися захисні пристосування — копита. У однокопитних розвинувся лише один палець, у парноко­питних — два пальці, кожен з копитом.

У наземних хребетних розрізняють плечовий і тазовий пояси з вільними передніми і задніми кінцівками. Передні кінцівки скла­даються з плеча, передпліччя та кисті, а задні — зі стегна, гомілки й стопи.

Плечовий пояс викопних амфібій істотно відрізняється своєю будовою. Він складається з лопатки, передньої кістки коракоїда, який на різних стадіях еволюційного розвитку зрісся з лопаткою, утворивши при цьому воронячий відросток і ключиці шкірного по­ходження. Тазовий пояс стегоцефала складається з клубової, сідничої та лобкової кісток, що з’єднуються між собою широким хря­щовим прошарком, у якому міститься суглобова западина для зчленування з вільною нижньою кінцівкою. У рептилій названі З кістки з’єднуються між собою в одну безіменну кістку в ділянці кульшової западини.

Кісткова тканина. Розглядаючи розпил кістки під мікро­скопом, можна побачити, що вона складається із закономірно Розподілених кісткових пластинок, утворених колагеновими во­локнами кістки, просоченими кістковою основною речовиною та остеоцитами.

Кісткові пластинки концентрично розташовані навколо гаверсового каналу, в якому проходить кровоносний капіляр. Ці пластинки, канал та капіляр складають окрему структурну одиницю кістки — остеон. Через центральний канал остеона відбувається ін­нервація й васкуляризація кістки.

Кількість кісткових пластинок у кожному остеоні неоднакова.

Між остеонами є проміжки, заповнені кістковими пластинками, які сполучають остеони між собою. Інтерстиціальні кісткові пластин­ки містяться на поверхні й усередині компактної речовини кістки, тому їх відповідно називають пластинками оточувальними зовніш­німи й оточувальними внутрішніми.

Comments:

Прокоментувати

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

Scroll To Top