Кровотеча

Будь-які рани супроводжуються кровотечею. її ви­никнення пов’язане з пошкодженням сті­нок кровоносних, су­дин. Якщо пошкод­жені шкіра й суди­ни, що розташовані на поверхні тіла, кров буде витікати назовні. У разі збе­реження цілісності шкірного покриву, але пошкодженні внутрішнього орга­на, кров витікатиме з кровоносного русла, залишаючись в організмі. Вона може просочити м’язи й жирову клітковину, утворю­ючи гематоми, вилитися у плев­ральну порожнину грудної клітки, у черевну порожнину, у будь-які інші місця тіла. Найнебезпечнішою є невелика за обсягом кро­вотеча із судин головного мозку. Якщо зовнішню кровотечу ми бачимо і можемо оцінити її силу, щоб вжити заходів і зупинити її, то внутрішню кровотечу зупини­ти можна не завжди.

Кровотеча з печінки, селезінки й нирок на­зивається паренхіматозною. За­лежно від типу й калібру судини розрізняють венозну, артеріальну й капілярну кровотечу. У разі венозної кровотечі кров тече струменем і має темний колір, оскільки вона позбавлена кисню. Яскраво-червона артеріальна кров, насичена киснем, тече пульсуючим фонтанчиком у такт скороченням серця. Якщо ж кро­вотеча капілярна, ми зазвичай забинтовуємо рану, і за якийсь час кров перестає з неї витікати. Однак зупинка кровотечі від­бувається не тільки тому, що ра­на була забинтована (цим ми перепинили шлях інфекції), але й через здатність крові зсідатися, довільна зупинка кровотечі відбувається таким чином. У разі пошкод­ження судини в її стін­ці утворюється отвір. До нього першими направляються тром­боцити, здатні при­липати один до од­ного, утворюючи кров’яний згусток. До нього прилипа­ють еритроцити, і всі разом вони при­клеюються до стінки пошкодженої судини. У плазмі крові містяться білки — фібриноген і про­тромбін. Коли цілісність судин не порушена, ці білки схожі на бі­лок курячого яйця — такі само на­піврідкі та прозорі. Якщо виникає кровотеча, фібриноген перетво­рюється на нерозчинний білок фібрин, що складається з міцних ниток, а протромбін — на тромбін, що сприяє утворенню фібрину. Кров’яний згусток, обплутаний нитками фібрину (основа тром­бу), міцнішає та збільшується, пе­ретворюючись на щільний тромб. Він закупорює отвір, що утворив­ся під час пошкодження судини, і кровотеча зупиняється. Якщо пошкоджено велику судину і кро­вотеча дуже сильна, втрата крові може стати загрозою для життя потерпілого. У цих випадках кро­вотечу зупиняють за допомогою давлючої пов’язки або джгута. Джгут накладають вище місця кровотечі. У пошкодженій судині тимчасово зупиняється крово­обіг, і втрата крові припиняється. Варто пам’ятати, що джгут може перебувати на руці або нозі постраждалого не довше ЗО хвилин, оскільки існує загроза розвитку гангрени.