Життя кожної клітини починається з моменту її утворення після поділу материнської клітини на дві дочірні. Кожна дочірня клітина поступово збільшується в об’ємі приблизно у два рази. У ядрі, що одночасно із цитоплазмою також збільшилося, відбувається утворення копій ДНК. Ядро розділяється на два нових, які віддаляються одне від одного. Між ними посередині клітини утворюється перетяжка, що розділяє цитоплазму навпіл. Дві нові клітини відокремлюються одна від одної новоствореною оболонкою. При цьому вони отримують повний набір ДНК (23 пари хромосом), що містить закодовану в генах спадкову інформацію. Такий тип поділу клітин тіла (соматичних клітин) називається мітозом .
Спеціалізовані клітини нашого тіла — м’язові, нервові та ін. — здатність до поділу втрачають. Вони виникли шляхом кількох послідовних поділів (диференціювання) стовбурових клітин — родоначальниць безлічі різних за своїм призначенням клітин. Так, у результаті послідовного поділу зі стовбурової клітини кісткового мозку утворився зрілий еритроцит. У процесі спеціалізації у цієї клітини зникли ядро й органоїди. Еритроцит – це спеціалізований білок, зчеплений з молекулою заліза, оточений оболонкою. Його завдання — забезпечувати клітини організму киснем і відносити від них вуглекислий газ. Приблизно через 120 днів еритроцит гине й залишає наше тіло.
Натомість з’являються нові червоні клітини. Якщо клітини м’язової, нервової, кісткової та інших тканин втрачають здатність до поділу, то як можна пояснити здатність організму до зростання й збільшення маси тіла? Кісткова тканина новонародженого та дитини, що підростає, має так звані зони росту — ділянки хрящової тканини, де зосереджені стовбурові клітини. В інших тканинах вони розосереджені серед зрілих клітин. Під впливом гормону росту деякі стовбурові клітини починають ділитися, інші чекають своєї черги. Завдяки їхньому поділу й відбувається збільшення розмірів нашого тіла, а також відновлення пошкоджених тканин. Чим молодший організм, тим більше у ньому стовбурових клітин. Так, ембріональні тканини зародка повністю складаються зі стовбурових клітин.
У міру старіння людини кількість клітин зменшується, аж до повного зникнення. Загиблі зрілі клітини заміняє волокниста сполучна або жирова тканина, що не може виконувати функції втрачених клітин. Сучасна медицина покладає великі надії на чудесні властивості стовбурових клітин. Передбачається, що за їхньою допомогою можна буде позбутися будь-якої важкої хвороби, невиліковної засобами, що існують нині. Буде подолано рак, з’явиться можливість зупинити процеси старіння. Однак не слід забувати, що експерименти зі стовбуровими клітинами лише розпочалися. А от чи справдяться прогнози вчених, покаже час.